– Чи виходило на тебе «Динамо», коли ти вже заграв у «Колосі», в «Поліссі»? Можливо, вони кликали тебе назад?
– Ні, ніякої офіційної пропозиції не було.
– А ти хотів би повернутися?
– Ні. Я дуже щасливий, що опинився в «Поліссі». На той момент, коли в мене була пропозиція від «Полісся», в мене були ще дві пропозиції. Дзвонили представники клубу і запрошували.
Але коли мені сказали, що є можливість піти в «Полісся», я одразу сказав, що хочу сюди. Бо, по-перше, я хотів до цього тренерського складу, з яким уже працював, по-друге, футбольний світ не такий великий, всі один про одного знають.
І те, що я чув про президента, що він порядна людина, – для мене це теж було дуже важливо, чому я обрав «Полісся».
– А які ще варіанти в тебе були?
– Один з України, один з-за кордону.
– Можна детальніше щодо закордону?
– З Шотландії була команда, яка грала з «Шахтарем» зараз – «Абердін».
– І ти все ж таки обрав варіант залишитися в Україні.
– «Полісся» на той момент теж грало в єврокубках. І я розумів, що тут не буде ніякої адаптації, в принципі, розумів вимоги – а там незрозуміло, як воно буде.
Я знав, що тут дуже амбітний проект, який хоче постійно зростати. Зараз завдання може бути – бути в єврокубках, завтра завдання буде – стати чемпіоном. І так все вище й вище.
– Твої амбіції – це грати в УПЛ, але все ж таки ти хочеш поїхати за кордон?
– Звичайно, наразі чемпіонат України не такий, як раніше, дуже велика прірва між чемпіонатом України й чемпіонатами Англії, Іспанії.
Звичайно, якщо буде можливість дійсно поїхати в гарний чемпіонат, у гарну команду – це не любити футбол, якщо від такого відмовлятися. Але що я зрозумів – що я хочу жити в Україні.
Я поїхав би пограти просто, щоб побачити цей футбол, щоб вийти на якийсь новий рівень, але жити я все одно хотів би в Україні.