– Олександре, привіт. Я Олександра, і це проєкт «33 за 3». У тебе, я скажу, ідеальний вік зараз, щоб пройти цей челендж. Три хвилини вже почалися. Ходімо. Херсонський кавун чи київський борщ?
– Кавун. Херсонський.
– Роналду чи Мессі?
– Мессі.
– Грати серцем чи головою?
– Важке питання. Інколи треба серцем, інколи головою.
– Забити самому чи віддати асист?
– Віддати асист.
– Ще одне чемпіонство «Динамо» чи вихід збірної на чемпіонат світу?
– На чемпіонат світу, бо ще жодного разу не виходив, а чемпіонство вже два є.
– Твій найкращий спогад з дитинства?
– Футбол у дворі або поїздки на дачу з братом.
– Якби у Херсоні ти зустрів Анжеліну Джолі, що би ти їй сказав?
– Дякую.
– За що?
– За те, що приїхала хоча б туди, всеодно з якоюсь місією.
– Чим відомий Олександр Караваєв?
– Позитивом.
– Оціни свою форму зараз від 1 до 10.
– 7–8, бо завжди можу краще.
– Яке запитання журналістів тебе найбільше дратує?
– «Чому так погано граєте?».
– Що відчуваєш, коли тебе називають ветераном «Динамо»?
– Двояке таке… Відчуваю, що як і всі молодий, але розумієш, що вже вік — то це вже повага.
– Ти не був у збірній з 2023 року. Як за цей час ти покращився?
– Можна сказати, з 2024-го. Я ще їздив тоді, але не був у заявці. Покращився. Більш досвідчений став.
– Чого очікуєш від матчу з Францією?
– Позитивного результату.
– А з Ісландією?
– Ще більш позитивного результату.
– Якби у тебе була можливість взяти зараз в збірну будь-кого з футболістів. Будь-кого. Одного
– Та Ярмоленка.
– Що би ти хотів змінити в українському футболі?
– Більшу відкритість суддів до футболістів.
– З якою твариною у тебе асоціюється «Динамо» Київ?
– Давайте – лев.
– Фраза, яку би ти сказав усім диванним критикам?
– Нехай відчують те, що ми відчуваємо, коли збори проходимо, їздимо, граємо і від нас потребують результату. Тоді вони були б лояльніші і думку б змінювали.
– Про що востаннє мав розмову з президентом клубу?
– Коли почну забивати. Це до того, як я не забивав, а потім вже почав.
– Опиши Олександра Шовковського трьома словами.
– Наполегливий, вимогливий, дисциплінований.
– У якому топовому клубі ти себе уявляв?
– Завжди подобалися «Барселона», «Арсенал». Розумію, що це дуже високий рівень.
– Найважче рішення, яке тобі колись доводилося приймати?
– Перейти з дитячого у дорослий футбол.
– Найцінніша порада, яку ти отримував від тренера?
– Це було у 19 років. І мені тренер сказав: «Ні на кого не дивись і не порівнюй себе з ними, бо я від тебе хочу більше, ніж від будь-кого».
– Хто твій найсуворіший критик?
– Дружина.
– На що витратив свою першу зарплату?
– Щось собі купив і батькам.
– Яка це була сума?
– 400 гривень.
– А найбільший гонорар?
– Машину.
– Що легше: провести матч чи вибрати подарунок дружині?
– Провести матч. Хоча якщо вона скаже, що – то дружині.
– Що останнє дарував дружині?
– Сумку.
– Чи буде твій син футболістом?
– Важко сказати. Знаю, який це шлях, і треба, щоб усе співпало.
– Коли востаннє подумав: «Оце момент, за який я люблю футбол»?
– Коли тобі важко-важко на полі, але стараєшся — і потім усе винагороджується: голами, гольовими або перемогою.
– Швидко продовжи фразу. Я живу за принципом…
– Чесності.
– «Динамо» для мене — це…
– Рідний клуб.
– Коли я виходжу грати за збірну...
– Для мене це гордість.
– Я би сказав «дякую»…
– Всім нашим воїнам.
– Мені достатньо трьох хвилин, щоб…
– Забити гол.
– І відповісти на всі 33 запитання. Олександре, я дуже тобі дякую. Успіхів у збірній і до зустрічі.
Джерело: megogosport_ua, aakucherenko