Особливу увагу звернули на себе суперечки головного тренера збірної Італії Дженнаро Гаттузо з воротарем збірної Аргентини Еміліано Мартінесом. А ще влітку сперечалися француз Кіліан Мбаппе та бразилець Рафінья. Хто правий? Чи не час змінити систему?
Європа не заслужила покарання
Гаттузо заявив, що зі збільшенням числа учасників Чемпіонату Світу з 32-ох до 48-ми на інших континентах стало набагато легше пробитися на турнір, ніж у Європі. Він загалом вважає неправильним, що його збірна виграла шість матчів з восьми в групі, але вийшла лише до плей-офф, в той час, як, наприклад, Парагвай, який виграв сім матчів з 18-ти, вже на Мундіалі.
Він вважає неправильним, що в Південній Америці цілих 60 відсотків учасників виходять на ЧС, а можуть бути й 70. Також нагадав, що в його часи як гравця найкраща команда з других місць європейської Кваліфікації виходила безпосередньо на ЧС, а нині такого немає. Що в його часи африканських команд на Чемпіонаті Світу було дві, а тепер їхня кількість зросла в рази.
Мартінес та Рафінья ж заявляють, що матчі в Південній Америці набагато складніші, ніж у Європі, через погані поля, погодні умови, високогір'я Болівії та Еквадору та пристойний рівень всіх південноамериканських команд. І справді, в тій Кваліфікації немає Ізраїлю, Естонії та Молдови, проти яких Італія і здобула всі шість перемог, про які говорить Гаттузо.
Мбаппе зазначив, що виграти Чемпіонат Світу легше, ніж Євро. На що саркастично відповів Рафінья, заявивши, що останній Чемпіонат Світу Франція програла команді не з Європи – Аргентині.
Хто правий і хто неправий в цій полеміці? В 1994-му році європейських команд на Чемпіонаті Світу було 54.17 відсотків, на Чемпіонатах-2018 та -2022 - 40.63 відсотка. На Чемпіонаті-2026 їх буде 33.33 – третина. Чим Європа заслужила на такі покарання, таке зниження відсотка її представників? Чим Африка заслужила на підвищення кількості своїх команд в 1.8-2 рази?
З останніх десяти фіналістів Мундіалів вісім з Європи та лише два – з інших континентів (Південної Америки). З останніх п'яти переможців чотири з Європи та один – з Південної Америки. І при цьому лише 29 відсотків з європейських учасників Відбору пройдуть на Мундіаль-2026. А з Південної Америки – щонайменше 60 відсотків.
Чому в міжконтинентальному плей-офф, в якому у березні братимуть участь шість збірних, присутні представники всіх континентів, крім Європи?
Азія, Африка, Північна Америка та Океанія можуть заявити, що навіть зі збільшенням їхньої квоти на Чемпіонат Світу-2026 не виходять навіть 20 відсотків їхніх збірних, які беруть участь у Відборі, тому Європа не має права скаржитися зі своїми 29-ма. Азія та Африка заявлять, що вони також мають багато країн (майже як у Європі), багато населення і тому також потребують багато місць на ЧС.
Але ж ми тут не рахуємо країни та населення, а оцінюємо рівень розвитку футболу. В Топ-8 країн у світі за чисельністю населення абсолютно безпорадні в футболі збірних Китай, Індія, Індонезія, Бангладеш, Пакистан, посередні Нігерія та США. А Хорватія з чотирма мільйонами мешканців, Уругвай з 3.5, Португалія з десятьма сяють в футболі.
Південна Америка в середньому попереду
Спробуємо оцінити успішність континентів на Чемпіонатах Світу. За доволі простим алгоритмом. Випередження будь-якого суперника в групі або в плей-офф нагороджує континент одним очком. Тобто, наприклад, якщо Англія посіла перше місце в групі з чотирьох команд, пройшла 1/8 фіналу, але вилетіла у чвертьфіналі, вона набрала для Європи чотири очки. США стали другими в групі, тобто випередили двох суперників, а потім вилетіли в 1/8 фіналу – тобто здобули для Північної Америки два очки.
Що виходить? На Мундіалі-2022 Європа набрала 31 очко, тобто 48.5 відсотка від очок всіх. Південна Америка – 13, тобто 20.3 відсотків, Північна – три (4.7 відсотки), Африка – 9 (14 відсотків), Азія – 8 (12.5 відсотків). Тобто Європа заслуговує на отримання 48.5 відсотків команд. На Чемпіонаті з 48-ми команд, як в 2026-му році, це виходить 23 команди. Скільки вона отримала місць? 16. Африка тоді має отримати 6.72, а не 9-10. Азія – шість, а не 8-9, як нині.
До речі, на Чемпіонаті Світу-2018 розклад вийшов ще більше на користь Старого Світу. Він набрав 40 очок, тобто 62.5 відсотка очок від всіх, Африка та Азія разом взяті – лише 12.5 відсотків. На Чемпіонаті-2014 Європа набрала ті ж самі 48.5 відсотків, що й в 2022-му, а Африка та Азія разом взяті набрали 7.8 відсотка. Ось нехай стільки місць і отримують від загальної кількості.
Можна підрахувати ще простіше. Просто всі очки, набрані континентами в кожному матчі на турнірі. Три – за кожну перемогу (включаючи і перемогу в плей-офф, не важливо коли – в основний час, додатковий, у серії пенальті), одне – за нічию в групових турнірах. І за такою схемою виходять практично такі ж самі результати, з різницею максимум в одну команду.
Проблема в таких підрахунках – якраз у пропорціях Південної Америки. Адже 20.3 відсотка очок, які вона здобула на Мундіалі-2022, означають 9.7 команд. Тобто виходить, що всі десять збірних з цього континенту потрібно виводити на чемпіонат? А в 2014-му вона взагалі набрала 31 відсоток. А це еквівалентно 15-ти командам.
За алгоритмом виходить, що на Чемпіонаті Світу-2022 команда з Європи в середньому приносила континенту 2.38 очок, а з Південної Америки – 3.25. Навіть на Чемпіонаті-2018, надуспішному для Європи, в середньому європейська команда приносила 2.86 очок, а південноамериканська - 2.8, майже стільки ж. Африканська, до речі, в 2022-му приносила в середньому 1.8 очки, в 2018-му - 0.6. Команда з Азії – 1.33 та 1 відповідно.
З Азією, Африкою та й Північною Америкою все ясно. Як не підраховуй, який алгоритм не застосовуй, ясно, що вони отримали забагато місць на Чемпіонаті Світу-2026 і навіть близько на стільки не заслуговують. І це попри успіх Марокко на ЧС-2022. А ось Південна Америка, схоже, справді отримує скільки заслуговує, і, судячи з алгоритму, навіть менше, ніж заслуговує.
Більше міжконтинентальних зустрічей
Що ж тоді робити? Шукати інший алгоритм? Є простіше рішення. Більше міжконтинентальних протистоянь у Відборі. Ми знаходимося в 2025-му році, у глобальному світі, гроші Федерації мають і полетіти кілька разів на інший континент більш ніж реально. Нехай континенти зіткнуться один з одним. Тоді й суперечки відпадуть, який з них крутіший і хто на що заслуговує.
Поділ на континенти сам по собі дивний. Так, йому багато років і він почався не з футболу. Але судіть самі. Сальвадор в культурному та етнічному плані набагато ближчий до Венесуели, ніж до Канади, але на одному континенті не з Венесуелою, а з Канадою. Йорданія в культурному та етнічному плані доволі близька до Єгипту і не має жодного відношення до Японії, але на одному континенті не з Єгиптом, а з Японією. Який в цьому сенс? Навіщо за це чіплятися?
Скільки саме місць на Чемпіонаті Світу розігрувати у міжконтинентальних змаганнях – питання дискусійне та не принципове. Головне – щоб була пристойна кількість. 12 місць, 16 з 48-ми – вже непогано. А не дві, як нині. І про формати можна подумати. Групові турніри, плей-офф, в одній країні або за схемою вдома/в гостях – є що обрати.
І від такої зміни не лише підвищиться рівень справедливості, не лише зменшаться скарги, а й підвищиться зацікавленість. Адже матч плей-офф за вихід на Чемпіонат Світу Україна – Північна Ірландія (вважайте це прогнозом) цікавить лише Україну та Північну Ірландію, а решту світу – не дуже. А ось матч плей-офф Україна – Болівія вже цікавитиме Європу та Південну Америку, буде протистоянням континентів, справою честі для УЄФА та КОНМЕБОЛу.
Потрібно якомога більше забезпечувати з'ясування стосунків безпосередньо на футбольному полі. Зокрема, між континентами. А не за допомогою бронювання, нелогічного розподілу місць на Чемпіонаті Світу. Такого, який не має з футболом нічого спільного і переслідує лише одну мету - зібрати якомога більше голосів третього футбольного світу на виборах в ФІФА.