Багато хто з експертів та вболівальників бачив у цьому протистоянні центральне видовище цього вікенду. Звичайно, гра, яка передувала цій, де «Карпати» у Львові на засніженому стадіоні «Україна» поступились харківському «Металісту 1925», теж посягала на звання найцікавішої та тієї, яка мала безпосереднє турнірне протистояння команд, що знаходяться поруч.
Але, повертаючись до матчу в Ковалівці, треба сказати, що зрештою в тій грі, де бере участь нинішній чемпіон України та команда, яка активно бореться за єврокубкову зону, мабуть, саме їй бути основною серед переліку інших на вибір перед українським вболівальником.
Не треба було зайвий раз казати про мотивацію киян – тут у них було ну дуже багато причин, щоб перемагати: день народження президента Ігоря Суркіса, 100-й матч Шовковського на чолі команди, дві поразки поспіль у чемпіонаті та відрив у 7 очок від «Шахтаря», який був перед початком цього туру.
«Колос» грав перед власними вболівальниками, що неодмінно додавало сил та мотивації, проте підійшов у формі, яку не можна назвати оптимальною. Після вдалого початку сезону підопічних Руслана Костишина останнім часом лихоманить, та результати, які спочатку були виключно переможні, змінились на поразки та нічиї.
Звичайно, ніхто і не очікував, що команда буде тільки перемагати у кожному матчі, проте те враження, яке склав «Колос» на початку кампанії, здавалось не хибним, і що цей колектив у цьому сезоні зможе всерйоз претендувати на місце в першій п'ятірці. Потім були поразки аутсайдерам, невиразна гра та загалом серйозний спад ігрового тонусу.
Але, переходимо вже безпосередньо до гри, досить вже цих нюансів та «навколофутбольних» моментів.
З самого початку господарі почали атакувати, зарядженість була помітна в кожній лінії команди, та навіть тренерська лава по-справжньому стала лавою, де Костишин разом зі своїми помічниками рухався не менш активно, ніж його підопічні на полі. Здавалось, Руслан Володимирович сам готовий вибігти на поле і зробити пару щедрих підкатів, наприклад, проти Дубінчака, проте і без підкатів коуч отримав свою жовту картку.
На противагу цьому Олександр Шовковський виглядав «сонною мухою»: спокій, стриманість, шапка натягнута майже на очі та в цілому мінімум проявів якихось емоцій та навіть якогось негодування з приводу гри власної команди.
В свою чергу «Колос» натиском перших хвилин зміг скористатися сповна та відкрив рахунок завдяки спритності Юрія Климчука, нападник продовжує по-справжньому розкриватися у цьому сезоні та демонструє неабиякі результативні показники.
Після цього гра особливо не змінилась, в певний момент «Динамо» нагадало збірну України: теж є ситуативний контроль, є якась глобальна ідея переграти суперника тактично якимись «іграми розуму», але по факту існують лише беззмістовні передачі, які не приносять гостроти та не є гольовими.
Ще до перерви Климчук зробив дубль та подвоїв перевагу «Колосу», забивши свій 7-мий м’яч в цьому сезоні. Дубль у ворота гранда робиш не кожен вечір, тож Юрія можна тільки привітати.
Другий тайм нагадав поєдинки киян проти «Шахтаря» останніх років, коли абсолютно жахливий перший тайм змінюється на другий, де суперник підсідає фізично, розуміючи, що існує комфортна перевага і тепер головне завдання – відзахищатися. Цим намагались скористатись «біло-сині» і почали масштабну навалу на ворота своїх опонентів.
Що це принесло? Всього один м’яч, забитий наприкінці, але щось більш суттєвішого вичавити з цього не вдалося. Так, моменти були, тут і мови йти не може, але хіба чемпіон країни має як аргумент старань називати саме це?
Ковалівський «Колос», грамотно відзахищавшись, перемагає київське «Динамо» з рахунком 2:1 та підіймається на четверте місце в турнірній таблиці. Кияни п’яті та з кожним туром все сильніше та сильніше віддаляють себе від чемпіонства.