– У команди глибока криза. Динамівці у розібраному стані, вони мають проблеми психологічного характеру. Футболісти виходять на поле і у них немає впевненості – ані в собі, ані одне в одному. Тому у дев’яти останніх турах вісім матчів були з втратами очок – п’ять нічиїх і три поразки. Після програшу «Шахтареві» динамівці почали «пливти».
– І куди вони можуть так «припливти»?
– Вже «припливли». На сьоме місце. Що ж, це ще не критично, адже у Прем’єр–лізі шістнадцять команд і до низів турнірної таблиці ще далекувато. Нинішній же рядок – золота середина. Що поробиш, бувають такі глибокі спади. Та на мій погляд, надто вже довга у «Динамо» криза. Між нічийною серією і серією поразок кияни обіграли лише «Кривбас». Вісім матчів із втратами очок – це не личить київському «Динамо». Такого в його українській історії ще не було. Так, я розумію, коли кияни деколи програють у дербі «Шахтарю». Але щоб у трьох іграх поспіль… А між тим той же «Шахтар» відірвався від «Динамо» вже на 10 очок. Тож тепер нічого іншого динамівцям не залишається, як зализувати свої рани, відновлюватись – як фізично, так і психологічно. Нехай відновлюють свою впевненість, грати ж бо вони вміють.
– Що, на ваш погляд, може струсонути команду?
– Мабуть, попервах потрібно розслабитися і кожному футболісту покопатися у самому собі, аби визначити, як і що, переглянути своє відношення тощо. На полі потрібно трохи більше самовіддачі, щоб було видно, що це команда, а не кожний за себе. Так, зрозуміло, помилки бувають у кожного клубу, але ж пішов такий спад, із якого «Динамо» ніяк не може вибратись. Пора вже виходити на футбольне поле – і грати. По–справжньому грати. І прибрати свій гонор, своє «его». Аби команда була, як одне ціле і кожен бився один за одного. Раніше, бувало, траплялись дві поспіль поразки. Але щоб три – це вже занадто. У цій ситуації навіть важко щось динамівцям підказати. Вони самі повинні це розуміти і знати. Адже багато футболістів «Динамо» грають у національній та молодіжній збірних України. Тож необхідно вибратися із цієї кризи, скинути з себе психологічний вантаж.
– Ці рекомендації звучать від багатьох фахівців ще з літа, коли «Динамо» дивувало із знаком «мінус» на євроарені.
– Як я вже сказав вище, бувають такі спади у команд. І у цій ситуації динамівцям можна хіба що поспівчувати. Хоча пора б їм й справді вже зібратися і покласти край невтішним результатам. А то програють усім поспіль – і ЛНЗ, і «Колосу». Схоже, що невдовзі «Полтава» приїде до столиці і динамівців обіграє.
– Багато хто говорить про те, що потрібно міняти Олександра Шовковського на більш жорсткішого і авторитетнішого спеціаліста.
– До чого тут авторитет? До того ж, хто може бути тим авторитетом?
– Ну, скажімо, Юрій Вернидуб або Мирон Маркевич.
– Шовковський теж хлопець неабиякий. Гадаю, авторитету у нього теж достатньо. От, скажімо, прийде той чи інший авторитетний фахівець, і якщо раптом у нього не все виходитиме, то він може сказати: «Мені потрібен час». Як на мене, під час зимової паузи, яка незабаром настане у чемпіонаті, «Динамо», можливо, посилиться кваліфікованими майстрами і все одно підтягнеться до першої трійки. Попереду ж бо ще багато ігор. А давати якісь поради, як–то «Прибери того чи іншого гравця», це не про мене. Я переконаний, що динамівці самі можуть вийти із цього становища.
– Схоже, що про чемпіонство динамівцям вже не варто думати?
– Так, важко, звичайно, на чемпіонство розраховувати. А от за місце серед призерів поборотись до снаги. Динамівцям у суперництві за золото може допомогти лише той випадок, якщо у «Шахтаря» впродовж турнірної дистанції можуть статися такі ж вісім невдалих ігор, як було у них. Тобто коли у «гірників» раптом буде спад. Проте особисто я не думаю, що «Шахтар» може собі це дозволити.