– Чотири поспіль поразки динамівців у чемпіонаті. На вашій пам'яті таке пригадується?
– Так, поразки і невдалі результати в історії «Динамо», звичайно ж, були. Але попередній раз якщо таке й траплялось, то понад сорок років тому. На моїй пам’яті подібне було у сезонах 1983 чи 1984 років, коли команду очолював Юрій Морозов. У ті роки у чемпіонаті СРСР «Динамо» посідало сьоме і десяте місця відповідно. Однак саме такої серії, щоб аж чотири програші поспіль, чесно кажучи, я і не пригадаю. Так, були невдалі періоди, однак щоб такі затяжні – це точно вперше.
– Схоже, що встряска для динамівців у вигляді змін на тренерському містку не допомогла. Виходить, причина не в тренері?
– Так. Як ми бачимо, встряска не допомагає. Чому? Тому що Ігор Костюк не є новою людиною у структурі «Динамо». Футболісти його дуже добре знають, причому особисто. Вони практично щодня бачаться і спілкуються на динамівській тренувальній базі. Тож говорити про те, що у «Динамо» відбулася тотальна заміна тренерського складу не доводиться. Усі помічники Костюка дуже добре знають футболістів головної команди. Тож якоїсь встряски, повторюсь, й бути не могло. Те, що Костюк не міг відмовити президенту клубу, це зрозуміло. А що він може запропонувати по ходу чемпіонату – теж не ясно. Єдине, що відмовитись від чемпіонських зазіхань і поставити все на перемогу у Кубку України з метою зачепитися за право грати на наступний рік у єврокубковому розіграші.
Награвати ж молодіжний склад, як дехто рекомендує, це фатальні для такого клубу, як «Динамо», речі. Удар по іміджу у такому разі буде настільки сильним, що це може аукнутися надовго. Як на мене, «Динамо» не має права на такі експерименти. І ще щодо того, зможе Ігор Костюк керувати командою чи ні. У динамівській структурі він працює вже давно і можливо десь заслужив спробувати свої сили в роботі з головною командою. Чому б і ні? На сьогоднішній день залишилось чотири матчі до кінця календарного року, тож нехай спробує. І вже сам зрозуміє: потягне він цю роботу чи ні. Адже який солдат не мріє стати генералом? Бути головним тренером київського «Динамо» – це зовсім інше, ніж бути тренером динамівської команди U-19. Побачимо, як воно буде. Ми хоч і дещо скептично на це все цивимось, однак хто зна: можливо, Костюк себе і проявить.
– Програти дебютанту еліти і її аутсайдеру на своєму полі, та ще й у день важкої втрати у динамівській сім'ї – це, на ваш погляд, вже дно?
– Зрозуміло, що програвати дебютанту соромно. Не можу сказати за гравців, адже не знаю, як вони себе почувають після такої поразки. Хоча не думаю, що вони почуваються чудово – їм все ж, мабуть, не по собі. Найголовніше те, що у цій ситуації соромно вболівальникам. От їм дійсно дуже соромно. Уявіть собі: ти вболіваєш за «Динамо», а з тебе зараз усі сміються. Це, знаєте, не дуже легко переносити. От це і є той іміджевий удар. Тож навіть не уявляю, з якою злістю всі дивляться у бік «Динамо». Відтак потерпають справжні вболівальники, які отримують дуже серйозний удар по психіці. А таких прихильників «біло-синіх» по всьому світі мільйони, - переконаний Заховайло.