Футбол дедалі більше нагадує професійний марафон: високі швидкості, пресинг, десятки спринтів і мінімум пауз.
Саме тому камери все частіше фіксують момент, коли гравці посеред матчу відкривають маленькі пакетики з енергетичними гелями. Але навіщо вони потрібні?
Під час гри футболіст у середньому долає 10–13 км і виконує десятки вибухових ривків. Для таких дій організму необхідні вуглеводи – точніше, глікоген, що зберігається у м’язах. Він виснажується вже до кінця першого тайму, і у другій половині матчу гравець без додаткового «палива» втрачає: швидкість, силу ударів, точність рішень.
Нутриціологи пояснюють: гель – це швидке джерело вуглеводів, яке миттєво підвищує рівень глюкози в крові та дозволяє зберегти м’язовий глікоген для ключових епізодів.
Чому саме гель, а не вода чи енергетик? Причини прості: 1) засвоюється у кілька разів швидше за напій; 2) не створює важкості у шлунку; 3) містить глюкозу і фруктозу, що збільшує доступну енергію майже у 1,5 раза.
Саме тому клуби АПЛ та MLS вже співпрацюють із виробниками спортивного харчування, такими як Science in Sport (SiS). Партнерами бренду є «Брентфорд», «Тоттенгем» та «Нью-Йорк Сіті».
Статистика показує: найбільше голів забивається після 70-ї хвилини – коли одна команда ще свіжа, а інша вже «просідає». Експерти вважають, що енергетичні гелі – одна з причин, чому топ-клуби, як-от «Ліверпуль» та «Манчестер Сіті», регулярно добивають суперників у кінцівках матчів.
Із зростанням інтенсивності футболу та щільного календаря (до трьох матчів на тиждень) енергетичні гелі стали невід’ємною частиною підготовки. На ЧС-2026 у США, Канаді та Мексиці, де очікується спека та екстремальні навантаження, вони можуть стати таким же стандартом екіпірування, як бутси чи GPS-жилети.
За матеріалами The Athletic