Так, над дебютантом вищого дивізіону, який знаходиться в нижній частині турнірної таблиці. Але з тим же аутсайдером «Полтавою» тур назад були взагалі муки, як і з багатьма іншими «небрендовими» командами, відчайдушні спроби розкрити оборону яких нагадували дуель гороху зі стінкою. Хто в цій дуелі виходив переможцем, думаю, всім зрозуміло.
Але найголовніше у вчорашній перемозі «Динамо» «імені Костюка» - це те, що її навіть близько не можна назвати випадковою або, ще гірше, вимученою. Навіть важко пригадати, коли востаннє в діях поки що чинного чемпіона країни можна було спостерігати гармонійне поєднання бажання боротися з осмисленими діями гравців, з активними ривками на флангах за відсутності безцільного катання (пардон - контролю) м'яча в центральній зоні.
Ну і не менш, якщо не більш, важливий аспект – тренер не боїться підключати до гри юних дебютантів. Знову про себе найкращим чином заявив Богдан Редушко, у якого за Шовковського шансів опинитися в першій команді було стільки, скільки у риби, що лежить на сковороді, потрапити назад в озеро. Забив Матвій Пономаренко, як мінімум не зіпсував каші в центрі оборони Владислав Захарченко, принаймні, дії останнього не змушували шукати в аптечці валідол, як це було регулярно з Михавком.
За однією грою стверджувати складно, але, судячи з побаченого на оболонському стадіоні, стратегія новим тренерським штабом «Динамо» обрана правильна. Навряд чи у когось ще є ілюзії щодо шансів у нинішньому сезоні на чемпіонство (про єврокубки вже й говорити не доводиться). Не сумніваюся, що це чудово розуміє і нинішній в.о. головного тренера. Принести в жертву (в розумних межах, звичайно) нинішній сезон з метою побудови фундаменту нової, конкурентоспроможної команди – єдино правильний вихід, втілення в життя якого не те, що дозріло, а вже давно перезріло. І умовно третє-четверте місце в чемпіонаті не буде для вболівальників трагедією, якщо в грі команди буде проглядатися реальна надія на майбутні стабільні успіхи. Від цього буде набагато більше користі, ніж від вимученого не миттям, так катанням «золота» або «срібла», коли смак осаду швидко змиє ейфорію від сумнівного тріумфу.
Ну і важливо пам'ятати, що поточний успіх юних динамівців – це більшою мірою результат крил, які виросли за їхніми спинами від отриманого нарешті шансу заявити про себе в першій команді. Попереду – ще вагон помилок, без якого ніхто не стане футболістом. І хочеться вірити, що Ігор Костюк буде знаходити для своїх підопічних правильні слова, які, з одного боку, не вб'ють у гравців віру в себе, з іншого – не дозволять юним головам закрутитися від миттєвих успіхів. Ну і важливо, щоб сам нинішній в.о. головного тренера мав вагу в очах клубного керівництва, особливо в частині кадрів, які, як відомо, вирішують все.
У всякому разі, надія з'явилася. Кажуть, для того, щоб піднятися високо вгору, спочатку треба досягти дна. Якщо судити з побаченого, знизу вже не стукали. І слава Богу.
Автор: Артур Малкін