У всякому разі, іншої думки не виникало в процесі перегляду останнього матчу киян в УПЛ в цьому році проти «Вереса», який цілком логічно завершився переконливою перемогою біло-синіх. Знову ж таки, можна скільки завгодно говорити про нестабільність команди Олега Шандрука в поточному сезоні, але давайте згадаємо, скільки проти таких ось нестабільних суперників «Динамо» встигло помучитися при Шовковському, і не тільки в цьому сезоні. Вже й порахувати важко.
Отже, схоже, є всі передумови для того, щоб з Ігоря Володимировича зняли приставку «в.о.». Нещодавно один із шанованих експертів, відомий у минулому футболіст збірної України початку Незалежності, сказав, що «Динамо» потрібен тренер, який був би для команди авторитетом. На даному етапі можна стверджувати, що цим авторитетом Костюк перед гравцями володіє. Причому, як перед молодими (що цілком природно, багатьох він знає з часів їх ранньої юності), так і перед ветеранами. Ну і, звісно, тими, хто знаходиться в проміжку між двома зазначеними вище категоріями. І саме завдяки авторитету нинішнього головного тренера, нехай навіть з приставкою «в.о.», футболісти викладаються, а не відбувають з ображеними і протестуючими обличчями номер на полі. Як розігрався під кінець сезону Волошин, не виглядає втраченим Вівчаренко, про що говорить епізод з проривом у штрафний Айдіна, коли Костянтин виніс з порожніх воріт м'яч, підстрахувавши Нещерета. Та й сама ефективність гри голкіпера киян зросла в рази (тут треба віддати належне новому тренеру воротарів Михайлу Федунову, який за короткий час встиг зробити чималу роботу, але і з ним наставнику треба було знайти спільну мову, що, судячи з усього, вдалося). Про Матвія Пономаренка й говорити зайвий раз не варто, це основна ударна сила Ігоря Костюка, і свою функцію юний форвард киян виконує зараз на всі сто. А його нестача сильно відчувається, особливо це було помітно в грі з «Фіорентиною», яку Матвій пропускав через «відрядження» в команду U-19. Прогрес Пономаренка (дай Бог, щоб він тривав) ще більше підтверджує провальність трансферу Бленуце, який, схоже, остаточно стає для «Динамо» баластом і оренда або продаж якого – лише питання часу.
Ну і, нарешті, виховний-педагогічний підхід до ветеранів і тих, хто до недавнього часу вважалися незамінними і, мабуть, дуже сильно в свою незамінність повірили. Безперечній легенді в особі Андрія Ярмоленка тренер чітко і, схоже, не ображаючи, дав зрозуміти, мовляв, ніхто не применшує твоїх заслуг перед клубом і країною, але ніщо не вічне, настав час поступатися місцем молодим. Андрій, судячи з усього, поставився до цього з розумінням, в його діях і поглядах не спостерігається жодного відтінку невдоволення (досить згадати ще недавні його демарші часів Шовковського), а авторитет в роздягальні від цього меншим не став. Швидше навпаки, якщо судити з того, як вся команда грала на Ярмоленка після його виходу на заміну (деякі молоді хлопці навіть перестаралися там, де можна було зіграти простіше, але це вже тема окремої розмови) і в результаті чого Андрій забив свій 116-й гол в УПЛ і перший після травми. До слова, символічно, що герой-легенда матчу вийшов на поле, замінивши молодого героя дня, який відкрив рахунок у грі. Ну і не можна не відзначити при цьому філігранний пас від Шапаренка (це, до слова, як діє лава і підхід Костюка у виховних цілях). В цілому ж, не можна не помітити, наскільки доброзичлива аура єдиного командного механізму була присутня на полі, футболісти навіть в умовах туману чітко усвідомлювали, що і для чого вони роблять, бажання боротися не зникло навіть тоді, коли суперник (і це дуже впадало в очі) вже змирився з поразкою, не маючи ні моральних, ні фізичних сил переломити хід гри. Як підсумок – рахунок господарі довели до розгромного.
Загалом, осінню частину УПЛ «Динамо» завершує на переможній ноті. Попереду – останній матч року в Лізі конференцій проти вірменського «Ноа», в якому кияни офіційно закриють вже де-факто провалений єврокубковий сезон (нагадаємо, що після поразки від «Фіорентини» біло-сині достроково втратили шанси на потрапляння в плейоф). Якщо судити за ефективністю інтенсивної педагогічної терапії Ігоря Костюка в комплексі з активною ротацією, то свідками пляжного настрою ми не повинні стати. На підході – євротренування з підвищеною відповідальністю. Ключове слово тут – відповідальність. Євро – це для престижу, про який гравці, хочеться сподіватися, будуть пам'ятати.