Експерт звернув увагу на відмову киян від контролю мʼяча, зростання вертикальності та ставку на фізику замість позиційної гри.
Було / стало: Динамо
Стиль. УПЛ
Мене реально вкурвлює, коли тренери або пияки зі стажем кажуть щось типу: «Поки не бачу жодної різниці. Тренер працює мало». Особливо смішно це виглядає, коли потім хтось виходить і каже, що в нас, мовляв, повно тренерів. Якщо практикуючий тренер не здатен побачити різницю, то:
А) він не бачив ігор Динамо - і це ставить під сумнів сам сенс брати в нього інтерв’ю (памʼятаєте мем зі ставкою Кополовця на гол Буяльського проти Ноа?);
Б) він усе ж бачив ігри Динамо, але просто не розуміє різниці.
Головні історичні поінти Костюка
ніколи не вирізнявся інтелектуальною складовою у футболі: його команди U19 не відзначалися великою кількістю гравців, здатних ухвалювати якісні рішення в складних ситуаціях;
ніколи не ставив на якість кожного окремого епізоду, брав кількістю (брак);
єдиною реальною вимогою до команди була дисципліна - за винятком випадків, коли конкретна людина робить йому результат. Тоді Костюк готовий терпіти розпиздяйське ставлення до режиму та ігрової дисципліни (можете пошукати на Динамоманії прізвища тих, хто рвав на рівні U19, а далі їхня карʼєра пішла по пизді, бо інші такого не терпіли);
немає кейсів, коли аутсайдери на рівні U17 ставали зірками в нього. Фактично всі, з ким Костюка помилково повʼязують (Бражко, Забарний, Вівчаренко, Волошин, Ванат тощо), уже вважалися головними талантами покоління і отримали б свій шанс незалежно від прізвища тренера U19.
Головний мінус для Динамо
немає жодних передумов вважати, що Костюк здатен якісно покращувати гравців, бо ніхто з модельних гравців не набув у U19 нових сильних рис, яких не мав у U17.
Головний плюс для Динамо
він розуміє власну методичну обмеженість, тому став дійсно хорошим селекціонером. Не вміє розвивати гравців, тому підбирає готові профайли під власну візію.
Беремо матчі Динамо за Шовковського (тури з 1 по 13) та Динамо за Костюка (тури 15 і 16).
Матч із Полтавою викидаємо на смітник разом із Буяльським.
Головний тренд №1 - Динамо відмовляється від мʼяча
володіння впало з 60.7% до 49.7% (–11%);
кількість передач за середнє володіння впала з 4.26 до 2.91;
зросла вертикальність з 17.9 до 22.5;
впала кількість володінь тривалістю 10+ передач - з 12.6 до 7.5;
суттєво зменшилася кількість передач при підготовці ударів - з 30.4 до 23.2.
Головний тренд №2 - Динамо робить ставку на мʼязи, а не на мізки
Бо мізки більше не є фактором, а команда навмисно більше часу проводить у захисті, щоб скористатися вразливістю суперника в транзиції.
кількість спроб відбору протягом 2 секунд після втрати зросла з 5 до 9;
висота середньої захисної дуелі піднялася на 2.6 м;
кількість повернень мʼяча на чужій половині зросла вдвічі - з 13.3 до 26;
кількість високих повернень мʼяча зросла з 6.08 до 10.
І давайте говорити чесно: проти Кудрівки та Вереса таке ріголетто працює відмінно.
дотики до мʼяча у штрафному суперника зросли з 32.4 до 36;
якість моментів підвищилася з 1.66 до 2.07 xG;
кількість NP-голів зросла з 2 до 2.5.
Щоб не було подвійних трактувань. Це дійсно логічний крок, бо з Яциком (–3.29% Passing Contribution) не можна грати те, що можна з Шапаренком (+25%). За це Костюку респект - він не натягує сову на глобус. Але якщо Шапаренко вчора зіграв прощальний матч - що робити завтра?
Усі закидали Реброву, дідові та СаШо одноманітність ігрового процесу. Проте чомусь не розуміють, що це працює в обидва боки: одноманітна ригалєтня в якийсь момент теж стане читабельною для суперників.
Зараз всі сподівання лише на трьох гравців: Пономаренка, Піхальонка та Волошина. Найсвіжіший приклад - матч проти Ноа.
Пономаренко дійсно крутий у ролі стовпа, як колись Бєсєдін (фактично його реінкарнація): вчора долучився до 6 shot ending sequences (лідер команди) та загалом 23 рази досягав фінальної третини веденнями або володів мʼячем уже в ній безпосередньо (другий показник);
Піхальонок - сильний плеймейкер з найкращими в команді 88.9% точності передач уперед (це може врятувати від геть вже тупого бий-біжи) та 28.6% частки усіх передач команди до штрафного;
Волошин стає WR1: зіграв 77 хвилин, але став лідером за xThreat (0.30 xT), за досягненнями фінальної третини та володінням мʼяча в ній (25), а також за часткою передач команди до штрафного (42.9%).
Футбол Костюка реально підходить для України. Бо фактично потрібні лише ці три кваліфіковані рольовики (стовп, глибокий плеймейкер та ресивер). Якщо Мотя та Зая - це просто знайомі гравці, то Піхальнок це Rolls-Royce в порівнянні з усім, що було в нього в U19.
Прізвища решти восьми гравців фактично взагалі не мають жодного значення. Це може бути абсолютно сіра маса, позбавлена будь-якої індивідуальності. Вимоги для решти доволі прості: не імпровізувати, добігати в зони завершення та встигати поновлювати позиції в захисті після втрати.
Ну, от чесно чи багатьох Скорків чи Білошевських журналісти згадають за останні 8 років? Велетень доріс до збірної в якийсь момент, але не відомо чи сталося би це, якби Мудрик не залетів.
Тому як би мене не нудило від ригалєтні, я не можу заперечувати: для обмежених у грошах і мізках команд, як Динамо, це єдиний варіант вижити.
Про розвиток мова все одно не йде.