— Олеже Анатолійовичу, поділіться враженнями від першої частини сезону-2025/26 в УПЛ.
— Знаєте, є відчуття легкого хаосу в голові. Все змішалося, тому що ніхто не очікував невдалого виступу київського «Динамо», команди, яка стала чемпіоном. Ніхто не очікував провалу «Карпат». Ніхто не очікував, скажімо, тріумфу ЛНЗ — напевно, це можна назвати тріумфом. Тому все перемішалося.
Ти розумієш, що зараз український чемпіонат, по-хорошому, представляє собою таку бочку, де вариться щось таке, якась страва, яка може вийти як чудовою, так і зі знаком мінус.
— Загалом бачимо тенденцію, що «Динамо» і «Шахтар» не так вже й відірвані від інших команд УПЛ, як це було раніше. Це свідчить про проблеми грандів, які опустилися на цей рівень, чи інші команди завдяки менеджменту та селекції підвищили свій клас?
— Я б розділив це на дві різні історії — «Шахтар» і Київ. Але їх, як і всі інші команди, об’єднує одна проблема. За великим рахунком, якщо порівняти з тим, що було раніше, то це різниця в тренерській кваліфікації. Насамперед. Тому що тренери тоді, коли я приходив в УПЛ
(у жовтні 2016 фахівець очолив «Карпати» — прим. ред.)
, і ті, які працюють зараз, трохи відрізняються за рівнем.— Зараз набагато більше молодих спеціалістів.
— Так, але хороший тренер — це як хороше вино. З роками він стає тільки кращим, тому що є досвід, знання, вміння. Плюс йде вихолощення молоді. Є ще таке розуміння, на мій погляд: у футболі розбираються всі, але розуміють його небагато хто. Розуміння футболу як гри, як явища, як бізнесу приходить тільки з досвідом.
— Зараз навіть наші гранди мають доволі молодих і недосвідчених наставників — Турана та Костюка.
— Якщо ми беремо по Києву, я б сказав, що «Динамо», «Карпати», і навіть «Ліверпуль» — це все одна історія. Це я про тенденції приходу нового наставника після системного фахівця. Після тренера, який вибудовував, навчав, тренував. У Києві це був Луческу, в «Карпатах» — Мирон Богданович Маркевич, а в «Ліверпулі» — Клопп.
Другий тренер, який приходить, коли ці процеси налагоджено, має дуже важливу задачу — підтримувати атмосферу. Але футбол — це комплекс. Не можна ставити на чільне місце щось одне: тактичне навчання чи атмосферу. І ось тут проблеми виникають у третього тренера. Як я вже казав, після Шовковського приходить Костюк, і в нього будуть проблеми, тому що йому потрібно все вибудовувати заново.
«Згадайте старий слоган: «Динамо» — сила в русі»
— Чи можна сказати, що Шовковському після успішного чемпіонського року просто не вистачило досвіду і кваліфікації, аби знайти нові рішення? Адже він з тією ж командою, з якою брав золото, проблемно розпочав новий сезон.
— Повертаючись до «Динамо», треба бачити, яку колосальну роботу провів Луческу до того. Це робота, яка була зроблена ними ще в «Шахтарі». У 2016-му «гірники» не продовжили з ним контракт, і ще два-три роки вони йшли по накатаній, користуючись тим, що зробив Луческу. Те ж саме в київському «Динамо».
Кваліфікація тренера зростає з роками, тому що з’являється досвід дій у різних ситуаціях. Ти розумієш, як вибудовувати взаємини всередині команди, між гравцями, з персоналом.
Мені навіть складно порівняти життєвий досвід того ж Луческу чи Мирона Богдановича з молодими тренерами. Це неспівставно. Люди, які мають за плечима по 1000 матчів як тренери, прораховують ситуації дуже швидко, як хороший шахіст на дошці.
— Деякі вболівальники коментують призначення Костюка як повернення до «вертикального футболу» і відмову від позиційної гри, яку намагався ставити Шовковський за патернами Луческу. Чи бачите ви позитив у можливому поверненні до вертикального стилю?
— Футбол не може бути ні атакувальним, ні оборонним, він може бути тільки збалансованим. В основі будь-якої філософії лежить розуміння тенденцій розвитку світового футболу.
Я дивлюся європейські чемпіонати, єврокубки і бачу, що команди відійшли від стерильного контролю м’яча. «Ман Сіті» минулого року наступив на ці граблі, і це закінчилося крахом. Зараз вони перебудовуються.
Потрібно розуміти тенденції. Основне зараз — це перехідні фази, вертикальний футбол. Більшість голів забивається саме в перехідних фазах.
Згадайте старий слоган: «Динамо» — сила в русі». Зразки 1996−1997 років — це гра на максимальних швидкостях. Це ДНК клубу і ДНК країни. Є хороша фраза: «Апельсини в Україні не ростуть». Це коли ти хочеш на ґрунті української ДНК побудувати футбол, який не приносить емоцій глядачам.
Футбол, який було приємно дивитися — це матчі збірної з Ісландією. Це були емоції, швидкість.
— Погоджуюся, що не слід відмовлятися від своєї ідентичності. Однак: як бути «Динамо» зараз, коли в УПЛ вони фаворити більшості матчів і грають з м’ячем?
— «Динамо» — це команда, яка повинна грати з позиції сили. У Луческу було дві моделі гри: для внутрішнього використання (домінування на класі) та для Європи — гра від оборони з вертикальними випадами.
Дуже добре це виходило у Петракова в збірній на початку: гра в три центральні захисники під вертикальний футбол. Це всередині українських гравців, від цього нікуди не дітися.
— «Шахтар» теж не без проблем: втрачені очки, відсутність лідерства в чемпіонаті...
— Ця команда буде дуже хорошою роки через два. Вже є проблиски, але вік гравців — 19−21 рік. Велика діаспора, 10−12 гравців, і всі молоді, за винятком, мабуть, одного центрального захисника-«дядьки» Матвієнка.
Для молоді властиві швидкість та агресія, але також і нестабільність результатів. Двоє гравців, які випадали з цього контексту — це Кевін і Аліссон. Кевіна продали, Аліссон отримав травму. Це гравці, які на диво були дорослими не за роками — за розумінням гри та стабільністю, як свого часу Забарний.
Друга проблема, на мій погляд, — це непрораховані навантаження в підготовчий період. Коли велика група гравців (до 12 осіб) мала м’язові травми — це говорить про те, що тренувальний процес побудований неправильно.
— Тим паче після практики 10 вихідних при попереднику Турана — Маріно Пушичу.
— Я думаю, що якби «Шахтар» був з тими гравцями, які в підсумку травмувалися, проблем із потраплянням до основної сітки Ліги Європи у них би не було.
«Про «Карпати» краще, ніж Маркевич вже і не скажеш»
— Яка команда справила на вас найкраще враження в першій частині сезону?
— Повторюся, що чемпіонат залишає відчуття такого «варива»: то одна команда вискакує, то друга. Але в кінцевому підсумку, перефразовуючи Гарі Лінекера: в Україні грають 16 команд, а перемагає «Динамо» чи «Шахтар».
Немає клубів, які б рівно проходили дистанцію. Дві-три перемоги — і команду відразу викидає в групу лідерів.
— Хто вас розчарував найбільше?
— По-перше, «Олександрія», по-друге — «Карпати».
— Чому саме «Олександрія»?
— Насамперед, це втрата керівної складової — тренерського штабу, який пішов у «Полісся». «Олександрія» спочатку омолоджувала склад, потім зрозуміли, що треба повертатися у футбол, запросили досвідчених гравців, які забезпечили результат, але потім пішли.
Була велика втрата кваліфікованих кадрів. Запросили легіонерів непоганого рівня, але рівень управління цими гравцями залишає бажати кращого. Навіть є невідповідність тренерської ліцензії.
А щодо «Карпат», то краще, ніж сказав Мирон Богданович, вже й не скажеш. Там все розкладено по поличках.
— Маркевич довго мовчав про «Карпати», але зараз його схоже прорвало...
— Це людина, для якої «Карпати» — легендарна історія. Він приводив їх до медалей, створював нові «Карпати». Для нього цей клуб — як рідний дім.
Серед розчарувань також відзначу «Верес». Враховуючи роботу Шандрука минулого року, перебування на 11-му місці в трьох очках від перехідних матчів — це не те, що очікувалося.
— Хто став відкриттям сезону?
— Якщо брати за результатом, то ЛНЗ. Єдине — невідповідність якості гри займаному місцю. Я не отримував відповідей на свої запитання, дивлячись їхні ігри. Розумію, що діють за рахунок Оба, який дуже добре увірвався в чемпіонат. Більшість було зав’язано саме на ньому.
По-друге, ЛНЗ запросив велику кількість футболістів «Руху». Складалося враження, що «Рух» стає базовою командою для ЛНЗ. Це не є добре, бо не може бути в одній команді стільки талановитих гравців одночасно. Але професійний футбол — це гра на результат, і тут вичавили максимум.
— А хто залишив хороше враження, крім ЛНЗ?
— Також відзначив би «Полісся» — лише одна поразка в останніх п’яти матчах, хоча та гра з «Рухом» (0:1) була неоднозначною в плані суддівства.
— Як оціните нинішній «Кривбас» з Патріком ван Леувеном на чолі?
— Неоднозначно. Зростання вартості складу на 40% — це добре, але вартість гравця визначається силою чемпіонату і місцем. Якщо брати кінцівку — лише одна перемога в останніх п’яти матчах. Це властиво молодим гравцям — нестабільний виступ на дистанції.
«Шапаренко та Бражко — це розчарування зараз»
— Кого назвете найкращим тренером першого кола?
— Мабуть, Ротань. Він вже другий сезон підтверджує свою кваліфікацію. Робота ван Леувена в «Кривбасі» в тих умовах, в яких він перебуває, заслуговує на увагу. Відзначу працю Костишина в «Колосі» — видно, за рахунок чого вони перевертають команду, яка раніше постійно була в зоні вильоту. Також подобається робота Скрипника — «Зоря» зараз досить непогана, хоча не так багато очок і набрала.
— Найкращий гравець першого кола?
— Напевно, Оба. Його внесок у забиті м’ячі ЛНЗ в УПЛ — це половина успіху (сім голів, чотири асисти). Для ЛНЗ його відхід у «Шахтар» — непоправна втрата. Це колосальне везіння, що він одразу почав давати результат без адаптації.
На другому місці — Гуцуляк. Незважаючи на історію з контрактом у «Поліссі», за сумою якостей та грою в збірній (важливі голи, найкращий бомбардир) він заслуговує на відзнаку.
Третій — Аліссон (до травми). Це реально дуже сильний гравець, на рівні Кевіна. Відразу видно якість — інша ліга, інший рівень.
— Хто не виправдав очікувань?
— Розчарування — напевно, Шапаренко і Бражко.
— Йожеф Йожефович Сабо продовжує стверджувати, що причина в одруженні...
— Можливо, це одна з причин. Але головна — є така наука «футболономіка». Один із її постулатів: якщо на футболіста є попит, його треба продавати. Ти продаєш футболіста, він переходить на інший рівень.
Бражко і Шапаренко два роки тому виглядали як гравці з іншої планети. Неможливість переходу призвела до втрати мотивації. А внутрішня мотивація — це до 25% успіху. Без неї складно рухатися по дистанції.
— Якщо вони взимку перейдуть в Європу, чи зможуть повернутися на свій рівень? Все-таки чимало часу втрачено.
— Складне питання. Ви правильно сказали: втрачено час. Той самий час, коли вони були на піку. Коли Бражко з’явився, писали, що це гравець рівня Ліги чемпіонів — і це відповідало дійсності. На нього був реальний попит з АПЛ. Я так розумію, він дуже хотів поїхати.
Гравець може втратити мотивацію і закінчити з футболом, незалежно від кондицій. Але є приклади як Модрич, який у 40 років підписує контракти, бо не втратив мотивацію.
— Хто найкращий український легіонер за ці пів року?
— Для мене номер один — Забарний. За рівнем гри, лідерськими якостями у збірній та громадянською позицією. Думаю, Ілля в майбутньому — це капітан збірної України на роки.
«Не можна вийти на ЧС-2026 лише за рахунок емоцій»
— Збірна виконала завдання-мінімум, пробившись у плей-оф. Які думки про майбутній матч зі Швецією та потенційну зустріч з парою Польща-Албанія?
— Щодо пари Польща-Албанія: всі віддають перевагу полякам, вже пишуть, що якщо Україна пройде шведів, то гратимемо з ними. Я б так однозначно не казав. Албанський футбол — агресивний, колючий. Цих футболістів складно перемогти поза межами поля; вони будуть битися до останнього. На одну гру може зібратися будь-яка команда.
— А якщо повернутися до шведів?
— Щодо Швеції: на одну гру збереться будь-хто, а на дві — тільки дійсно класні команди, бо буде коротка пауза. Якщо хочеш пройти перший матч за рахунок емоцій, то на другу гру їх не вистачить, як це було у попередньої збірної Петракова проти Шотландії (3:1) та Уельсу (0:1).
Тут потрібно проходити за рахунок якості гри, класу, згуртованості та аналізу. Тим більше, матчі будуть у березні, коли в чемпіонаті зіграють лише три-чотири тури. У якому стані будуть футболісти — спрогнозувати дуже складно.
— У Вашингтоні вже і жеребкування ЧС-2026 відбулося. Якщо пройдемо плей-оф відбору, то гратимемо в групі F з Нідерландами, Японією і Тунісом. Аналітики Opta називають нашу групу однією з найрівніших на турнірі.
— Погоджуюся з Opta. Дивіться, Нідерланди — це Нідерланди, хоча з будь-якою командою можна грати. Японці — це законодавці моди в своєму регіоні. Якщо судити по тому, що я бачив у юнацькому футболі — якісний стрибок було зроблено. Далі Туніс — це такий європеїзований африканський футбол, де чимала група гравців виступає в Європі.
Тобто маємо дійсно важку групу, де команди плюс-мінус одного рівня.
Збірна першої частини УПЛ-2025/26 від Олега Дулуба
Воротар: Дмитро Різник («Шахтар»).
Захисники: Педро Енріке («Шахтар»), Микола Матвієнко («Шахтар»), Олег Горін (ЛНЗ), Олександр Караваєв («Динамо»).
Півзахисники: Іван Калюжний («Металіст 1925»), Єгор Твердохліб («Кривбас»), Педріньйо («Шахтар»).
Вінгери: Глейкер Мендоза («Кривбас»), Олексій Гуцуляк («Полісся»).
Нападник: Проспер Оба (ЛНЗ).
Владислав Лютостанський