– Максиме, ваша пригода в Казахстані добігла кінця. Що б ви сказали вболівальникам Елімая?
– Мені було приємно перебувати тут 1,5 року. Елімай створив максимально комфортні умови для гравців. Приємно було попрацювати з таким тренерським штабом і керівниками клубу. Величезна подяка народу Казахстану, який вболіває за Україну і бажає нам поставити на місце цю недоімперію.
– Команда вперше в історії кваліфікувалась у єврокубки. Що сприяло цьому досягненню для скромного клубу?
– Підібрався класний колектив, який згуртувався навколо мети потрапити в єврокубки. Двічі обіграли Кайрат, зловили свою хвилю. Цього результату могло не бути, якби кожен думав сам за себе. Були проблеми, які залишаться всередині колективу, тому я залишаю команду з високо піднятою головою.
– Колеги по воротарському цеху часто розпитували про ваше минуле?
– Так. Як досвідчений гравець я завжди відкритий, якщо комусь буде потрібна порада чи допомога.
– Стосовно майбутнього: чутки про ваш камбек у Шериф є правдивими?
– Не знаю, звідки ця інформація з'явилась. Якби з'явилась конкретика, то спортдиректор Шерифа мені зателефонував би.
– Варіант з поверненням у Тирасполь не виключаєте?
– У Шерифі був класний період. Я завжди слідкую та підтримую клуби, у яких залишив частину себе.
– У вас в 33 роки є мотивація далі продовжувати?
– Я люблю футбол. Хочу продовжувати, поки є мотивація і бажання. Ділитись досвідом, спробувати чогось досягнути, а не просто грати аби грати.
– Які варіанти для себе розглядаєте?
– Чесно зізнаюсь, я б хотів повернутись в Україну, якщо надійде пропозиція від клуба, де будуть ставитись цікаві задачі. Я не був вдома 5 років. Це дуже великий відрізок. Не міг подумати, що моє відрядження буде настільки тривалим.
– Українські клуби виходили на вас?
– Жодних розмов поки не було. Ви, мабуть, перший, кому я про це сказав відкрито.
– Минуло 7 років з часу, коли ви покинули Динамо. Слідкуєте за виступами чемпіона?
– Так, звісно. Постійно на зв'язку з Ярмолою. Спад, який трапився з хлопцями, є нормальним явищем у футболі. Коли команда дає результат перший рік, то на тому багажі ти не можеш рухатись далі. У тому сезоні криза виникла у Шахтаря. Зараз через схоже проходить Динамо. Це футбол. Згадайте, як після двох чемпіонств із Ребровим був спад. Коли Луческу дав результат, і перед 22-м роком команда пробуксовувала.
– Ви багато працювали з Олександром Шовковським. Що, на вашу думку, стало каталізатором падіння Динамо?
– Я не застав його тренером. Олександр завжди умів передбачати ті чи інші речі.
– Ігорю Костюку вдасться витягнути «Динамо» з ями?
– Я добре його знаю. Доводилось бачити в наших медіа про брак досвіду в Костюка, з чим я не згоден. Володимирович багато років працює в Динамо, через нього пройшли майже всі діючі гравці, і є на підхваті молодь, яка почала виходити. Маючи підтримку Ігоря та Григорія Михайловичів [Суркісів], він може побудувати нову команду, яка конкуруватиме за високі місця.