«У хлопців, хто був з України, простіше було з громадянством і нічого й робити-то не треба було. А тут виникло, стало питання руба. І виходить, що ми прожили з хлопцями 3 місяці і роз'їхалися там на тиждень у відпустку. Я ось приїхав додому теж, і нас уже через тиждень збирали знову в Києві. І батько каже: «Ти що, типу, ку-ку, міняти громадянство?» І ні в яку.
Ну, я повертаюся до Києва, там розповідаю Павлу Олександровичу Яковенку, що така історія. І ось проходить я не знаю скільки. Я ще пам'ятаю, я так хвилювався, ми мали наступного дня летіти, а перед цим там кінець чемпіонату був. Ну і ми трохи з хлопцями посиділи, так молоддю своєю випили. А тоді о котрій там вранці вставати, там треба було їхати на стадіон «Динамо», а звідти з Павлом Олександровичем Яковенком до аеропорту «Жуляни».
Що, як літак? Це було влітку. Ну, ти такий взагалі не розумієш, що як, куди прилітаєш. Ти такий бах – і вже у Мінську. Ще й хавка така. Там лосось був, рибка така. У нас такого не було. Я думаю, що цей літак замовив Григорій Михайлович Суркіс. Це він займався питанням громадянства.
Ну, приїжджаю до Мінська. Все, я вже у Мінську. Приїжджаємо додому до батьків. Все, сідаємо. Мама ж одразу шарудить на кухню, там котлети, картопля. Ну все, я
пішов у кімнату, закрився, сиджу. І вони там розмовляли довго, там туди-сюди, потім все виходять, все, ми все, батько тисне руку з Павлом Олександровичем Яковенком. Я такий: «Ну, окей, слава Богу, все окей», ми одразу в таксі, потім в аеропорт і вже ввечері були у Києві», - згадує Мілевський на ютуб-каналі «Король твого міста».