На саміті в Дубаї Джанні Інфантіно підтвердив, що ФІФА розглядає радикальну зміну правила офсайду. Ця ініціатива отримала неофіційну назву «Закон Венгера» — її головним ідеологом є Арсен Венгер, який зараз обіймає посаду керівника відділу ФІФА з розвитку глобального футболу.
У чому суть пропозиції Венгера?
Головна ідея полягає в тому, щоб змінити трактування офсайду на користь атакуючої сторони та покласти край «міліметровим» рішенням VAR, коли голи скасовують через кінчик бутса або коліно.
Як зараз: Гравець перебуває в офсайді, якщо хоча б одна частина його тіла (якою можна забити гол) знаходиться ближче до воріт, ніж останній захисник.
Як пропонує Венгер: Гравець вважатиметься в офсайді лише тоді, коли він випереджає захисника всім тілом. Тобто, якщо хоча б якась частина тіла нападника (навіть п’ята) знаходиться на одній лінії із захисником — це не офсайд.
Фактично, між гравцями має з'явитися так зване «світло» (повний розрив), щоб арбітр зафіксував положення поза грою.
Чому це важливо?
Більше голів: Така зміна дає нападникам величезну перевагу. Їм буде легше вибирати момент для забігання, що потенційно призведе до зростання результативності.
Менше втручання VAR: Багато суперечливих епізодів, де зараз викреслюють лінії по кілька хвилин, автоматично стануть легітимними моментами.
Динаміка гри: Гра стане швидшою, а захисникам доведеться повністю переглядати свою тактику «офсайдної пастки». Можливо, повернеться «ліберо».
Коли чекати на зміни?
На саміті в Дубаї було зазначено, що правило вже тестували в нижчих лігах Швеції, Італії та Нідерландів.
Очікується, що пропозицію обговорять на засіданні IFAB (міжнародної ради, що відповідає за правила футболу) вже 20 січня в Лондоні.
Якщо правило схвалять, воно може набути чинності вже з сезону 2026/2027, а деякі джерела навіть припускають можливість його появи на ЧС-2026.
Що каже сам Венгер?
Його позиція ґрунтується на кількох ключових тезах, які він неодноразово озвучував у інтерв'ю та на конгресах ФІФА.
1. Боротьба з «міліметровим» VAR.
Найбільше Венгера дратує те, як технології вбили дух гри. Він часто наводить приклад, що зараз гол можуть скасувати через те, що у нападника «занадто довгий ніс» або плече на сантиметр випередило коліно захисника.
«Люди хочуть бачити голи, а не те, як судді по п'ять хвилин вираховують міліметри, які ніяк не впливають на перевагу гравця», — приблизна суть його виступів.
2. Принцип «На користь атаки».
Венгер вважає, що історично правило офсайду було створене, щоб гравець не «чатував» біля воріт, не маючи перед собою нікого. Його пропозиція повертає футболу цей первинний зміст.
Логіка Венгера: якщо хоча б частина твого тіла (якою можна забити) знаходиться на одній лінії з захисником, ти не отримуєш несправедливої переваги. Ти просто швидший або краще вибрав момент.
Його мета: зробити так, щоб у сумнівних ситуаціях рішення завжди приймалося на користь нападника.
3. Збільшення видовищності.
Венгер переконаний, що це правило радикально змінить статистику результативності. За його підрахунками, кількість голів може зрости, а гра стане набагато динамічнішою, оскільки нападники будуть сміливіше йти у відрив.
4. Розуміння ризиків (Тактична революція)
Венгер визнає, що це змусить тренерів повністю переписати оборонну тактику. Захисники більше не зможуть тримати «високу лінію» так ризиковано, як зараз (наприклад, як це робить «Барселона» або «Ліверпуль»).
Йому закидають, що це вб'є «офсайдну пастку», на що Венгер відповідає: «Футбол має еволюціонувати. Якщо захисникам важко — нехай адаптуються».
Консерваторам не подобається, але вони мислять лінійно
Зміна моделі поведінки захисників — це саме той аспект, який часто оминають у поверхневих дискусіях.
1. Зміна парадигми: «Спробуй не пропусти» замість «Спробуй забий».
Сьогодні футбол став занадто «захисним». Система гри настільки відшліфована, що організувати оборону значно простіше і дешевше, ніж побудувати атаку.
Зараз офсайд — це «зброя» захисту. Висока лінія оборони (як у «Барселони» Гансі Фліка) працює як гільйотина. Один крок вперед — і атака вбита.
За Венгером офсайд перестає бути пасткою. Захисники більше не зможуть ризикувати, роблячи крок назустріч нападнику, бо ціна помилки стає фатальною. Вони рефлекторно рухатимуться за нападником, щоб перестрахуватися. Це автоматично розтягує простір на полі.
2. «Широка лінія» та зникнення міліметрів.
Критики, які кажуть, що «суперечки про міліметри залишаться», мислять лінійно. Вони припускають, що ситуації залишаться тими самими, просто лінія зміститься. Але аргумент про нелінійну зміну поведінки все спростовує.
Якщо захисник пріоритетно біжить назад, щоб перекрити зону, дистанція між ним і нападником у момент пасу частіше буде явною.
Кількість епізодів, які зараз трактують «піксель в піксель», різко скоротиться: нападник отримає легальну можливість бути на пів кроку попереду. Більшість моментів стануть «чистими» для ока навіть без ліній VAR.
Якщо м'яч у грі, поки не перетнув лінію всією проекцією, чому з офсайдом не може, чи навіть не повинно бути так само? Чому ж тоді в офсайді ми рахуємо «перший міліметр» порушення, а не «останній міліметр» дозволеного стану?
3. Економіка уваги та молода аудиторія.
Флорентіно Перес, мотивуючи ідею Суперліги, правильно зазначив: футбол втрачає аудиторію саме через свою консервативність, особливо серед молоді. Вона звикла до високої динаміки та частої зміни подій.
Зміна правила Венгера — це спроба перетворити футбол на «баскетбол на траві» (в хорошому сенсі), де результативність вища, а пауз на геометричні вимірювання менше.
4. Ризик, який лякає консерваторів.
Дехто боїться втрати «чистоти» — мовляв, ФІФА хоче винайти нову гру. Вони бояться, що зникне мистецтво захисту.
Але насправді це мистецтво просто трансформується: захисникам доведеться бути швидшими та краще читати гру персонально, а не просто синхронно крокувати вперед за командою.
Певною мірою зміна правила офсайду за Венгером — це балансування гри. Оборонятися в футболі легше, ніж атакувати. Правило Венгера робить «автобусну статику» небезпечною для самого захисту.
Футбол дійсно мусить змінитися
Бо він застряг в інерції власної величі. Великий спорт вже давно не рух за здоровий спосіб життя, а розважальний контент.
Ми живемо в епоху швидкого дофаміну. Манчестерське дербі сьогодні конкурує не з іншим матчем, а з Нетфлікс, Сталкером-2 чи новим епізодом Фолаута. Ідейних фанатів завжди буде меншість. Тому конкуренція йде за нейтрального глядача, бо саме він приносить глобальні гроші.
Але сучасний споживач хоче щільності. Йому потрібен «сюжет у моменті».
Футбол з точки зору драматургії — надто важкий і повільний. Чесно кажучи, хокей чи баскетбол перебувають у більш виграшній позиції: ви вмикаєте будь-яку гру і практично гарантовано отримуєте якийсь контент. Навіть теніс має фору, бо гравці постійно балансують на межі помилки.
У футболі ви можете витратити дві години життя і не побачити нічого. Драма тут інерційна, тонким шаром розмазана по календарю всього сезону. Футбол чудовий як цикл, як історія сезону чи турніру, але як окремий матч для нейтрального глядача — він часто стерильний.
Правило Венгера — це спроба вирвати футбол з інерційного болота. Це перетворення «спробуй забий» на «спробуй не пропусти». Це припинення вимірювання міліметрів, які нікому не потрібні. Не хочете Суперлігу? Ну то давайте хоча б гру спробуємо зробити грою з реальними ризиками. Зрештою, це лише гра.
Сьогодні ви можете подивитися будь-що: від АПЛ до Ліги чемпіонів Азії. І що, багато ви того дивитеся? Футбол як гра — шедевр лише зсередини, а ззовні — це неймовірна нудьга. Життя надто коротке, щоб витрачати на це свій час і гроші. Особливо коли у випадку з футболом як способом розважити себе завжди є альтернатива.
Глядачу потрібен динамічний контент, де кожен епізод має значення, а не тактична шахівниця, де фігури стоять на місці 90 хвилин. Якщо футбол не перестане бути «грою до першої помилки» і не стане «грою заради наступного гола», він остаточно програє битву за увагу серіалам.
Тож експерименти тут вітаються. Ба навіть Венгер не пропонує нічого модернового. Особисто я б взагалі зменшив поле і грав 8-на-8. Ото вже б точно була геть інша гра.