Тоді вже після фінального свистка Сергій, який захищав ворота сімферопольської команди, вдарив в обличчя півзахисника полтавського клубу Артема Громова.
– Що стало каталізатором?
– То історія минулого, тому вона нікому не цікава. Там нема чого розказувати, ця тема для мене похована.
– Спілкувалися після того моменту, тиснули руки один одному?
– Один раз ми… Ну, спілкувалися.
– Але ж можна сказати, що його зарядив трошки? В нього кар’єра пішла вгору після цього удару.
– Пішла вгору – потрапив до «Динамо».
– Він після матчу сказав, що в тебе удар, як у жінки – що ти здоровий такий, а б’єш, як жінка. Образливо було?
– Ну, йому є з чим порівнювати. Мені немає з чим порівнювати, як б’ють жінки – йому є з чим порівнювати.
– Трошечки цей епізод підбив кар’єру? У збірну не поїхав через це.
– Можна сказати, в якихось моментах – так. Якщо казати, чи переживав я і прокручував ці моменти – то ні. Це більше мама моя переживала, постійно мені казала: «От якби ти так не зробив – було б так».
Це її бачення цієї ситуації, але я кажу: якби повторилася знову ця ситуація – я зробив би так само, – сказав Погорілий.