В коментарях зустріли парадоксальне твердження: певний футболіст прийшов безкоштовно, за нього нічого не платили. Зазвичай, це велика ілюзія, хибне розуміння ситуації. Сьогодні ми вирішили зруйнувати міфи та відкрити правду щодо ціноутворення трансферів.
Отже, абсолютно безкоштовні трансфери - умовність. Це можливо, коли ми говоримо про переходи в рамках нижчих дивізіонів, про переходи, коли умовно досвідчений гравець 28-річний Іван Петренко переходить із «Агробізнесу» в СК «Полтаву». Або коли молодий футболіст намагається знайти свою команду, не маючи за спиною ніяких особливих досягнень в свої умовні 21-23 роки. Так, таких переходів теж багато, навіть в рамках світового футболу - більшість, але вряд чи ці виконавці роблять різницю для команд, скоріше мова йде про закриття вільних слотів чи тотальну економію коштів.
Бо уже на відносно цінного гравця з певним стабільним рівнем, навіть якщо це вільний агент, треба витрачатись. Якщо це не прямий трансфер - це агентські, підйомні, аванси, зарплати, бонуси. Агентські послуги зазвичай дорівнюють 10%, але можуть становити певну фіксовану суму, як це є на практиці - 10 000$ чи 1 000 000$, якщо це топ-гравець. Підйомні прямо залежать від статусу та затребуваності гравця - часто сума підйомних дорівнює сумі непоганого трансферу. Окрім того є, висловлюючись економічним терміном, певна амортизація - тобто сукупні витрати на спортсмена на весь період контракту: вищезгадана зарплата, бонуси, компенсації витрат та інше. Тому хороший футболіст просто не може бути дешевим, витрати на залучення гравця може становити кілька сотень тисяч доларів, а може й мільйони, якщо навіть ми кажемо про перехід «безкоштовного» гравця.
Також не варто забувати про інструменти компенсації, передбачені регламентами ФІФА. Це компенсація за підготовку, яка сплачується за всіх молодих футболістів до 23 років, при переході навіть на умовах «безкоштовного» трансферу чи підписанні першого контракту. Ці суми можуть бути вельми значні, якщо футболіст перебував у певному клубі/академії протягом тривалого періоду. Зараз не будемо обтяжувати вас формулами підрахунку компенсацій за підготовку, скажемо лише, що раніше була практика відмов від компенсацій, так званих «waivers», тобто коли попередній клуб в силу різних обставин добровільно відмовляється від отримання коштів для розвитку карʼєри футболіста. Зараз від цієї практики відходять, навіть на регламентному рівні, адже українські державні спортивні школи уже взагалі позбавлені права видавати подібні відмови. Тому новий клуб майже завжди сплачує певну суму за умовно «вільного агента», якщо йому нема 23 років. Ну і окрім того у ФІФА існує механізм солідарності для платних трансферів, коли у разі платного трансферу футболіста віком до 28 років усі попередні клуби отримають свою долю в рамках 5% від суми трансферу.
Одним словом, ми розуміємо, що абсолютно безкоштовний трансфер - рідкість, бо навіть якщо клуби домовились про безкоштовний перехід у рамках трансферного контракту, то вони зазвичай роблять певні опції для отримання майбутнього зиску. Це можуть бути performance options - тобто умова отримання коштів в разі настання певних подій: кількість зіграних матчів, здобуті трофеї тощо. Але найбільш поширеною практикою є наявність так званого sell-on fee, тобто відсоток з майбутнього трансферу футболіста. Тут не варто плутати відсоток економічних прав футболіста і згаданий sell-on fee, адже відсоток загальний збергіається у власника протягом всього часу, а sell-on fee є одноразовою історією. Тому перехід між клубами може і видаватися на перший погляд безкоштовним, але містити купа прихованих платежів та пунктів.