Динамо поступилося в 1/16 фіналу Юнацької Ліги УЄФА одноліткам із мадридського Атлетіко – 2:6. Не тільки за результатом, але й за грою кияни повністю програли «матрацникам». Якби не індивідуальні дії Богдана Редушка, то було б зовсім сумно.
Востаннє Динамо було таким безпорадним вже давно. Напевно, у сезоні 2015/16, коли в гостях «згоріли» англійському Мідлсбро (0:5) у часи роботи Унаї Мельгоси. Тоді відсутність основного опорника киян Івана Калюжного призвела до програної боротьби у середині поля. Через рік кияни вже з Юрієм Морозом програли Аяксу (0:3), але тоді амстердамці довели справу до розгрому тільки в самому кінці гри.
За час роботи Ігоря Костюка у Юнацькій Лізі УЄФА не було таких гучних ляпасів. Навіть коли почалася війна та киянам потрібно було грати зі Спортінгом фактично без підготовки, завдяки вольовим якостям Динамо залишалося в грі до фінального свистка – 1:2.
Я думаю, дуже вагомою помилкою стало те, що після переходу Костюка у першу команду ніхто не почав шукати нового наставника для юнацької команди. Павло Чередніченко не має досвіду самостійної роботи. Теоретично тренер може бути підготовленим, але дуже важливо мати досвід, авторитет.
Призначення Чередніченка в статусі виконувача обов'язків – це бажання, щоб юнацьку команду контролював Костюк. Але в сучасному футболі жоден тренер не може контролювати відразу дві команди. Як би не вибудовувалися вертикалі з однаковими тренуваннями, вимогами і тому подібне, проте коли йде успішний тренер першої команди, тренер із юнацької команди не здатен його замінити.
Свого часу Віталій Пономарьов побудував дуже сильну команду Рух U-19, яка спиралася на гравців 2003 та 2004 року народження. Колектив дійшов до 1/8 фіналу Юнацької Ліги УЄФА. Але коли Віталія Юрійовича забрали у першу команду, з U-19 почав працювати його помічник Михайло Дячук-Ставицький. Чемпіонський титул він зумів вибороти, маючи доволі серйозний відрив, але не без труднощів. А на початку нового сезону дуже швидко втратив свою роботу. Зрозуміло, що Дячук-Ставицький розумів вимоги Пономарьова. Віталій Юрійович контролював всі процеси у юнацькій команді. Але тренер залишається тренером, як би хто не контролював команду.
Я можу пояснити проблеми Динамо в атаці, але проти Атлетіко провалилися захист, опорна зона. На флангах був прохідний двір. Пара Огородник-Захарченко запорола гру. А захисні дії побудувати набагато простіше, ніж атакувати.
По ходу сезону Динамо із Костюком (проти Хіберніана грали відразу після переходу тренера у першу команду) пройшло чемпіонів Швеції та Шотландії. Шведи – доволі сильна команда. У першій зустрічі проти Броммапойкарни кияни грали у меншості понад годину часу. Проти шотландців довелося виграти багато боротьби та не поплисти під тиском трибун. В обох випадках прохід до наступного раунду був суто тренерським. Була виконана величезна робота з вивчення суперника, налаштування на гру. Навіть маючи на одного гравця менше, Динамо виглядало цікавіше за юнацького чемпіона Швеції. Я не вірю в такий розрив між Динамо та Атлетіко у класі.
Якщо Динамо заявляє про бажання розвивати власних гравців, тоді посада головного тренера U-19 має бути ключовою
. Бо саме в цьому віці відбувається перехід у дорослий футбол.Зараз Динамо потрібно шукати наставника для юнацької команди. Якщо в Україні не знайдуть відповідної кандидатури, доведеться за кордоном. Інвестиції у тренера U-19 потім можуть повернутися багатьма мільйонами вже за сформованих футболістів. Самі по собі гравці рости не будуть.
Ключовим став фактор війни. Динамо дуже багато втратило у поколінні 2007 та 2008 років – вони зараз мали би бути в центрі уваги. Воротар Олександр Петренко виступає за чеську Славію, до цього був основним голкіпером юнацької команди Байєра. Нападник Богдан Попов вже навів галасу в Серії В, коли восени забивав на рівні дорослого футболу. Інший форвард Дмитро Богданов дебютував за клуб Бундесліги Уніон Берлін.
Список можна продовжити. Інсайд Антон Мартинюк дебютував за другу команду ПСВ та грає в Юнацькій Лізі УЄФА. Колишній вінгер, а нині лівий захисник Артем Мурадян виходить стабільно за Борусію Гладбах U-19. Інсайд Олександр Драган має контракт з Аталантою та виступає на правах оренди за Венецію.
Форвард Ілля Меншиков – Аустрія. Лівий захисник, опорник Микола Петровський – Штутгарт. Центральний захисник Андрій Лисицький – Фіорентина. Інший центральний захисник Дмитро Варивода – Дженоа. Якщо забрати правого захисника, то фактично виходить повноцінна команда:
Петренко – ..., Лисицький, Варивода, Мурадян – Петровський, Драган, Мартинюк – Богданов, Меншиков, Попов
.Додайте до втрачених гравців Івана Андрейка, Владислава Захарченка, Богдана Редушка, Павла Люсіна і ви отримаєте зовсім іншу команду.
Зараз Динамо не може зібрати команду із покоління 2006-08 років. Проти Атлетіко на правому фланзі захисту вийшов Костянтин Губенко, який все життя грав вінгера. Через травму Володимира Озимая в опорній зоні діяв Назарій Іваськів, який більше грав у центрі захисту. На вістрі атаки вінгер Максим Гродзінський. Окремі позиції просто горять. Ми вже не говоримо про глибину складу.
Потрібно також розуміти дуже важливу штуку: доведеться працювати із наявними гравцями. Подобаються вони комусь, чи ні. Зараз просто немає іншого вибору. Треба створювати глибину, конкуренцію. Бо ось випав Озимай – і повна катастрофа в опорній зоні. Альтернативи просто немає.
Влітку у юнацьку команду Кудрівки пішли захисники Богдан Романюк, Дем'ян Третяк, Дмитро Коновалов, форвард Максим Кучерявий та ще ряд гравців. Кучерявий, Коновалов та Третяк викликалися до збірної України 2007 та 2008 року. Останній побував у системі Динамо Загреб, а також їздив основним захисником збірної України на Євро U-17.
Кар'єра цих футболістів пішла трохи не туди не тільки через травми, якісь особисті проблеми, але також через недопрацювання тренерів. Зараз у Динамо немає іншого виходу, ніж працювати з ними.
Після відходу Костюка з юнацької команди пішла ціла епоха. Відповідальність Ігоря Володимировича – це перша команда. А от U-19 повинні вчитися жити по-новому. Буде дуже важко не тільки тому, що конкуренція зросла. Не лише Шахтар та Рух серед конкурентів – суттєво виросли Полісся, ЛНЗ, Колос. Плюс – покоління в академії не такі потужні, як було раніше. Це помітно за кількістю збірників та результатами в Лізі Майбутнього.