— На чому був поставлений акцент під час підготовки до другої частини сезону?
— Під час цього тренувального збору більше був акцент на швидкісно-силовій підготовці. Багато було силових тренувань в тренажерній залі та роботи над швидкістю. Ну і, звичайно, для футболістів дуже важливо під час першого етапу підготовки — це робота на витривалість. Тобто без неї ніяк не можна, але акцент був саме на швидкісно-силовій роботі.
— Чи задоволені станом своїх футболістів? Можливо, є кому потрібно ще індивідуально потренуватися, щоб набрати форму?
— Взагалі задоволений, звичайно, але... завжди є гравці, які краще готові в якихось якостях, деякі гравці гірше готові. Не може бути такого, що всі однаково підготовлені. І завжди є на чим працювати. І будемо це робити, але все покажуть результати.
— Команда провела збір в Туреччині, там було доволі сонячно, не так, як зараз в Україні, де холодно та йде сніг. Скажіть, наскільки зростає ризик м’язових травм при зміні температури?
— Ну, я не можу сказати точно, наскільки зростає ризик, але ми місяць були в Туреччині, готувалися. Тобто зараз потрібен певний час на акліматизацію та адаптацію. Якщо ти змінюєш країну і клімат, завжди потрібен час, щоб адаптуватися. Будемо обережно готуватися, щоб ніхто не отримав травм, особливо безконтактних, м’язових, адже в Туреччині, тьху-тьху, ні в кого не було серйозних ушкоджень. У холодну погоду справді потрібно більше часу, щоб розігріти м’язи та підготуватися до високоінтенсивних вправ. Але я не думаю, що ризик якось кардинально зростає через мінусову температуру. Просто потрібно більше часу на розігрів і підготовку.
— Ви за один сезон попрацювали під керівництвом Олександра Шовковського, тепер Ігор Костюк. Чимось відрізняються їхні підходи до фізичної підготовки?
— Так, звичайно, відрізняються. У кожного тренера є свої вимоги, своє бачення та певні пріоритети. І всі тренери по-різному ставляться до тренувального процесу й підготовки. Хтось більше віддає пріоритет роботі над фізикою без м’яча, без ігрових вправ. Хтось, навпаки, більше інтегрує все у спеціальний процес через ігрові вправи. У кожного є своя специфіка. Я не буду поглиблюватися в це питання. Думаю, це трохи закрита тема, але кожен тренер має свої відмінності в підготовці.
— Ви поєднуєте роботу в «Динамо» і збірній України. Як вам вдається в першу чергу витримувати таке навантаження? Це різні ж графіки, різні вправи — вдається складати все до купи?
— Ну, важкувато так перебудовуватися, але загалом це, по суті, одні й ті самі гравці, з якими я працюю в клубі. Раніше основну частину складали гравці київського «Динамо» та донецького «Шахтаря». Зараз представників нашого клубу трохи менше. Сподіваюся, що ми це знову повернемо і основний склад формуватиметься з гравців київського «Динамо».
Підготовка у збірній не надто відрізняється: там готуються конкретно до офіційних, відповідальних матчів. У клубі ж це зовсім інша робота — постійна, довгострокова праця з гравцями та командою протягом сезону. Але якось це поєднується. Не знаю, як краще сказати. В принципі, і там, і там футбольна команда, футболісти — це ж не різні види спорту. Тренувальний процес дуже схожий.
— Гравці «Шахтаря» не підколюють вас, що ви працюєте в «Динамо», потім приїжджаєте до збірної України? Можливо, якісь є міжособисті жарти про це?
— Такого, чесно кажучи, навіть не було. Коли гравці приїжджають до лав збірної України, вони вже перебувають в одній команді й роблять спільну справу. На футбольному полі, коли вони грають за свої клуби, — це одне. Там вони, можна сказати, вороги одне одному. Але поза цими матчами мають дуже хороші стосунки, особливо коли перебувають в одній команді. Це взагалі не проблема.
— Чи пройде збірна України плей-офф кваліфікації ЧС-2026, ми потрапимо на чемпіонат світу?
— Я думаю, що наша збірна пройде, сподіваюсь дуже на це. Я вважаю, що ці чотири команди досить рівні по силі. Сподіваюся, що ми пройдемо і будемо все робити для цього. А хто справді переможе — завжди перемагає найсильніший. Сподіваюся, що цього разу це будемо ми.
Андрій Вітренко