З подібного роду прикладом нині без проблем можна зустрітися у «Динамо», яке готується відновити регулярну частину сезону аж із трьома номінальними центрфорвардами, з яких двоє є легіонерами і, вже так склалося, резервістами для третього – того, котрий не просто молодший за них, але ще й є вихідцем із клубної академії.
За останні два роки «Динамо» витратило 4,5 мільйони євро у спробах реально підсилити власний центр нападу. Влітку 2024-го за 2,5 мільйони з «Зорі» прийшов панамець Едуардо Герреро, а через дванадцять місяців із румунської «Університаті Крайова 1948» за 2 мільйони євро прийшов Владіслав Бленуце.
Герреро, якому вдавалося демонструвати непогану, нехай аж ніяк і не видатну результативність у «Зорі», встиг добряче розчарувати ще за часів Олександра Шовковського. У своєму дебютному сезоні за «біло-синіх» в рамках УПЛ панамець провів 16 матчів, в яких не забив жодного м'яча. Недивно, що в певний момент «Динамо» задумалося про необхідність підписання ще одного центрфорварда, яким і став Бленуце.
Про румунського горе-форварда говорити щось взагалі навряд чи варто. Довкола Владіслава практично із першого дня його перебування в Україні балачок та суперечок було дуже багато, але аж ніяк не в аспекті безпосередньо футбольних досягнень. Бленуце опинився в епіцентрі скандалу, пов'язаного із його лайками в соцмережах контенту відверто проросійського характеру, що за умов четвертого року повномасштабної фази російсько-української війни резонно призвело до тотального неприйняття цього виконавця практично усіма, хто продовжує цікавитися футболом в нашій країні. Та й на полі Бленуце не зумів зробити нічого, що допомогло б йому хоч трохи пом'якшити гнів українських вболівальників – у 6 матчах УПЛ румун не забивав і не асистував.
У якийсь момент Олександр Шовковський почав використовувати в центрі нападу «Динамо» навіть Андрія Ярмоленка, чим фактично визнав – футболістів, які є у його розпорядженні, йому недостатньо, щоб команда демонструвала гарні результати. Змінитися все могло лише у двох випадках: або Шовковському потрібно було придбати ще якогось центрфорварда, або – міняти головного тренера із надією, що його наступник зуміє розібратися у кадровій проблемі куди більш фахово.
Наприкінці листопада замість Шовковського головним тренером «Динамо» (спочатку, щоправда, у статусі «в.о.», але потім і на повноцінній основі) став екс-наставник молодіжної команди «біло-синіх» Ігор Костюк. Фактично його прихід й призвів до того, що проблема в центрі нападу «Динамо», здається, як мінімум на найближчі чотири місяці була знята із порядку денного.
Ні, формально «Динамо» у зимове трансферне вікно шукало (і, вочевидь, все ще шукає) цікаву опцію щодо підсилення центральної вісі нападу, однак… З огляду на нинішні фінансові можливості київського клубу та останні «успіхи» селекції «біло-синіх», цілком резонно, якщо Ігор Суркіс вирішить взагалі нікого не підписувати на вістря атаки, довірившись тому, кого в якості ключової фігури попереду наразі бачить Костюк.
Після чуток про нібито підготовку підписання екс-найкращого бомбардира Ліги конференцій Афіміко Пулулу з польської «Ягеллонії», які за фактом виявилися лише агентськими ігрищами, у «Динамо» воліли сфокусуватися на наданні кредиту довіри у першій команді 20-річному вихованцю власної академії Матвію Пономаренку.
Молодий форвард чудово знайомий Ігорю Костюку, оскільки забивав під керівництвом того за «Динамо» U-19 величезну кількість м'ячів, виглядаючи на рівні юніорів просто фантастично. Фактично по юнаках результативність Пономаренка постійно перебувала десь на рівні показника в один забитий м'яч за гру, а це те, про що будь-який наставник може тільки мріяти. З іншого боку, скількох таких бомбардирів-вундеркіндів на рівні дитячого футболу ми вже бачили, і де більшість із них виявилася після переходу на гру із дорослими чоловіками?
Матвій Пономаренко свій перший офіційний матч за «Динамо» провів ще 3 листопада 2023 року, коли вийшов на заміну наприкінці принципового поєдинку УПЛ проти «Шахтаря» (0:1). Цікаво, що дебютувати у біло-синій футболці юному та талановитому Матвію надав можливість ще Мірча Луческу, проте під керівництвом румуна Пономаренко більше не грав, а у його наступника Олександра Шовковського нехай і перебував на видноті, зігравши аж у 20 матчах, проте фактично лишень у статусі гравця глибокої ротації. Зовсім не жарт, що у 20 згаданих поєдинках Пономаренко за колишнього коуча «Динамо» сумарно провів на полі «аж» 341 хвилину… У зв'язку із цим два забиті м'ячі Матвія можна сміливо заносити йому в актив, оскільки одиницям із числа центрфорвардів вдається виходити на заміну та бути настільки ефективним, як легендарний Уле-Гуннар Сульшер в Алекса Фергюсона у «Манчестер Юнайтед», якого називали суперсабом.
Очевидно, що Шовковський не поспішав довіряти Пономаренку, адже на той момент його перебування на посту коуча «Динамо» вже було під величезним питанням. Ризикувати в такій ситуації, довіряючи вчорашньому юніору, видалося абсолютно не очевидним рішенням для Шовковського, й навряд чи за це Олександру варто дорікати, якщо оцінювати об'єктивно увесь комплекс проблем та обставин, із якими доводилося стикатися фахівцю під кінець його роботи на посаді головного тренера «Динамо».
А ось прихід Костюка до першої команди, враховуючи непереконливі виступи Герреро та скандальність постаті, помножену на нездатність швидко влитися у новий колектив, Владіслава Бленуце, зіграли якраз на користь Пономаренка. У підсумку в двох останніх перед відходом на зимову паузу матчах «біло-синіх» в УПЛ Матвій відзначився двома забитими м'ячами, чим допоміг команді здобути перемоги над «Кудрівкою» (2:1) та «Вересом» (3:0). А вже на зимових зборах, після того, як стало зрозуміло, що в оперативному порядку підписати новачка в центр нападу у «Динамо» все ж таки не вийде, Пономаренко отримав тотальний кредит довіри від нового тренерського штабу в товариських матчах.
Так, гольової феєрії від Пономаренка на зимових зборах уболівальники та тренерський штаб «Динамо» не побачили. Матвій, зігравши у п'яти матчах відзначився двома забитими м'ячами (у ворота грузинської «Іберії 1999» та латвійського РФШ, причому останнім забивав із пенальті), однак і його конкуренти – Герреро з Бленуце – не вражали, не показавши зовсім нічого, завдяки чому Костюк наважився б довіритися їм, а не Пономаренку, котрий йому знайомий у рази краще.
Плюс об'єктивно на користь Пономаренка як основного форварда «Динамо» у другій частині сезону-2025/26 говорить набагато більше факторів, аніж можна нарахувати у його основного конкурента Герреро (про персону Бленуце дозвольте автору цих рядків забути як мінімум із міркувань, скажімо так, ввічливості). Матвій значно краще підходить під стилістику гри команди Костюка, ніж Едуардо. Українець більш ефективний у єдиноборствах, ніж панамець (44% виграних дуелей в УПЛ проти 37%), має практично рівний із легіонером середній показник ударів у площину (0,8 проти 0,9), проте може похвалитися куди вищим показником гольової конверсії (29% проти 11%), що є надзвичайно важливим статистичним аспектом при оцінці гри будь-якого центрфорварда.
Крім того, Пономаренко більш молодий гравець, ніж Герреро, є українцем, і працювати із ним Костюку апріорі буде набагато простіше та приємніше, аніж із панамцем, який вже побачив за свою професійну кар'єру чимало наставників і в цілому поки що не демонструє жодного бажання на всі сто відсотків віддаватися на поле за «Динамо». Психологічно мотивувати Пономаренка Костюку буде значно простіше, ніж Герреро, і це також є важливим чинником того, чому саме Матвій, а не Едуардо, як мінімум, почне весняну частину сезону у статусі форварда № 1 в київській команді.
Чи варто покладати на Пономаренка великі надії? Швидше за все, це саме той випадок, коли надмірний тиск ззовні здатний зіграти із молодим форвардом злий жарт. Матвій дійсно має у власному розпорядженні ігрові характеристики, які можуть зробити його вельми результативним футболістом в команді Костюка, але… Потрібно розуміти, що українські молоді гравці вкрай рідко демонструє стабільність, а після двох-трьох не дуже вдалих матчів й зовсім можуть впасти у свого роду депресію, буквально розчиняючись на полі.
З іншого боку, не маючи можливостей купувати дійсно якісних центрфорвардів, «Динамо» куди доцільніше за нинішніх умов довіритися Пономаренку та зробити ставку на нього, даючи грати молодому форварду, навіть якщо у того не буде надто й виходити, ніж йти на ринок та безцільно смітити грішми на придбання чергового Бленуце. Ось у чому поточна кадрова стратегія Ігоря Суркіса є абсолютно істинною, то це в тому, що коли у тебе немає грошей, то краще не гратися із долею в спробі зірвати куш, поставивши будинок на «зеро», а довіритися тим, хто вже є у тебе в розпорядженні. Можливо, саме там і знайдеться захований «джокер», а от чи стане їм конкретно Пономаренко, ми дізнаємося вже ближче до кінця травня. У будь-якому разі кращого шансу, аніж зараз, проявити себе в «Динамо» у Матвія вже, швидше за все, просто не буде…