Скоро майже березень, а Віталій Миколенко досі без нового контракту з “Евертоном”. На перший погляд, це дивно — українець, прибулий у січні 2022-го, є гравцем стартового складу. Майже 150 матчів у кольорах “ірисок” вказують на важливу роль — якщо хлопець і відсутній, то переважно через проблеми зі здоровʼям. Загалом пересічний глядач знає: коли Миколенко в нормі, то неодмінно зʼявиться на звичному для нього лівому фланзі.
І ніби виступає добре, і Девід Моєс дає схвальні відгуки — все оʼкей. А звістки про пролонгацію все нема і нема. Що не так?
Чому є претензії
Менеджмент “Евертона” скупуватий на коментарі. Втім, у кінці грудня вищезгаданий Моєс сповістив, що дійсно ведеться діалог:
“Переговори з Мико йдуть. Ми багато робимо за лаштунками, постійно обговорюємо деталі. Сподіваємося, що знайдемо рішення швидше, ніж, щоб було запізно
”.І знову ж таки — “обговорюємо”, а тим часом вже кінець лютого. Щось ви не квапитеся.
Ситуація, виникла навколо Віталія, породила безліч спекуляцій: то фулбек залишиться, то от-от перебереться в “Борнмут”, то ним цікавляться команди на кшталт “Мілану”, “Галатасарая” чи франкфуртського “Айнтрахта”. Типу, а чом би й не підібрати вільним агентом?
Водночас і не скажеш, що Миколенко хоч раз вдався до рухів, що свідчили б про реальне бажання піти. Є стабільна практика, вайб англійської Премʼєр-ліги, де кожен поєдинок привертає підвищену увагу, а Ліверпуль — взагалі-то не найгірше місто, з давньою футбольною культурою.
Відповідно, контекст наштовхує на думку, що не ПОСПІШАЄ САМ КЛУБ. Принаймні, не викладається на всі сто відсотків, щоб сторони, — враз, — та обопільно підвели риску під знаменником. Чому?
Моєс не з тих людей, хто виливає на голову помиї чи видає гнівні тиради, до яких можна прислухатися та виокремити ключові слова, що послужили б тривожним дзвіночком. Помилився українець? Про це скажуть, проте без мети морально знищити. Виправився та віддав асист? Теж відзначать, що правильно.
Однак вболівальницький зріс не такий терпимий та регулярно критикує оборонця. Ви заперечите: а хіба когось має хвилювати думка підпивасників чи експертів? Зрозуміло, що остаточне рішення закріплене за “Евертоном”, але громадська думка має право на життя. Й вона вказує на недоліки, які хвилюють.
Насамперед від Віталія прагнуть бачити більше атакувальних дій. За плечима 147 зустрічей, але лише 4 голи та стільки ж результативних передач. Зауважимо, що, перебуваючи в “Динамо”, уродженець Черкас взяв участь у 132 матчах, проте приніс помітно кращі показники: 7+20. Очевидно, що різниця обґрунтована і рівнем, у котрому переважно “варився” Миколенко, і акцентованістю “біло-синіх” на ворота суперника. Одна справа — ламати захист команд в УПЛ, де з відчуттям фаворита можна зосередитися на підключеннях до нападу, та зовсім інша — АПЛ, де ти представляєш інтереси відвертого середняка (якщо не борця за виживання).
Хлопець гарно виконував (і продовжує це робити) конкретні завдання, спрямовані на збереження своїх воріт, та тепер від нього хочуть змін. Риторика “Миколенко повинен допомагати в атаці” сформувалася не на порожньому місці — тейк тихенько проштовхували і раніше, та коли у вересні 2024-го мерсисайдці перейшли у власність Дена Фрідкіна, то голоси виросли в тональності. Все просто: фанати вірять, що інвестор, якому, між іншим, належить “Рома”, вкладе вагомі кошти на комплектацію, а значить, запросить кращих футболістів, ніж наявні.
Ще раз: Миколенко — непоганий, але і не умовний Лейтон Бейнс чи хоча б Шеймус Коулмен, що сьогодні на правах ветерана вряди-годи залучається тренерським штабом. Саме тому в інфопросторі “гуляють” різні кандидатури, покликані стати першим номером замість Віталія (як то Ентоні Робінсон із “Фулгема”).
Послухаємо Деклана Карра, журналіста: »
26-річний футболіст не забив жодного гола в АПЛ в цьому сезоні і створив лише одну серйозну можливість, продемонструвавши свою неефективність, коли його команда володіє м'ячем.
Мерсисайдцям потрібна нова опція, хтось, хто вміє грати в обороні і може допомогти їм просуватися вперед і створювати моменти, а це не Миколенко, він ніколи не був таким за час свого перебування на Мерсисайді.
Відхід буде найкращим варіантом для обох сторін
”.Чи це хейт? Та, ні, швидше системна вимога — “Евертон” сподівається незабаром еволюціонувати в щось більше (або, принаймні, набути стабільності) й немає нічого поганого в тому, що хтось бажає, аби плани втілилися в життя.
Від Миколенка навряд чи відмовляться просто так (хоча не відкидатимемо цей варіант)
Ми гадаємо, що Миколенко не пристає на умови, які висуває саме “Евертон”. Якщо наші здогадки мають рацію, то захисник не в тій позиції, аби торгуватися. Давайте чесно: Віталію в травні виповниться двадцять сім й потенційна пролонгація на три-чотири роки зі збереженням поточних домовленостей абсолютно не вигідна ліверпульцям. Актив не молодшає, плюс, не дасть того, що від нього чекають — тобто, сенс чіплятися? А от вдарити по руках з меншою зарплатнею — те, що треба. Та це, побʼємося об заклад, не радує українця, що й так стоїть на роздоріжжі — він у тій точці відліку, де є шанс приєднатися безкоштовно, зате взамін отримати бонуси чи жирніші цифри в контракті.
В перспективі “Евертон” розраховуватиме на Миколенка як на гравця ротації — на цьому сходяться як фанати, що рясно про це пишуть у соцмережах, так і різні місцеві джерела. Деякі ЗМІ взагалі стверджують, що клуб має за собою право активувати додатковий рік для Віталія, але тут вже необхідно, щоб Моєс посвятив підопічного в плани та відвів передбачену роль. Чи потрібно це футболісту? Питання відкрите.
Зрештою, “ірискам” не звикати до прощання на вільних засадах. В Україні дехто переконаний, що “Евертон” триматиметься за Миколенка, бо заплатив “Динамо” 23,5 млн євро, але історія каже, що в Ліверпулі не настільки прискіпливі — ті ж Гільфі Сігурдссон (49,4 млн євро), Єррі Міна (30,25 млн євро), Яннік Боласі (28,90 млн євро), Андре Ґомеш (25 млн євро), Аллан (24,60 млн євро), Тео Волкотт (22,5 млн євро) у подальшому не принесли жодної копійки. А це не весь список.