Я зараз не маю загальнонаціонального ефіру, але я не парюся, бо все і так тікає в інтернет, – розповідає Босянок для FootballHub.
Мене офіційно не запрошували на ТК Футбол. Мене неофіційно запрошував Віктор Вацко коментувати чемпіонат Італії. Я відмовив, тому що не хочу працювати на тому каналі через ідеологічні причини. Для мене важливо, з ким ти працюєш. Це один із принципів моєї роботи. Я чув про атмосферу, яка там панує і мене туди не тягнуло. Саме це для мене важливо, а не те, що там стабільні прибутки та гонорари.
Чому не пішов на Плюси? Я трошки коментував чемпіонат України на Плюсах
.
Потім була зустріч з керівництвом і на пряме питання: чи будуть вкладатися гроші у спортивний напрямок?
Я отримав відповідь: ні.
Телеканал Інтер створювався на московські гроші. Насправді, нічого не змінилося. Там московські гроші і залишилися. Для мене неприйнятно було працювати там. Тим більше, що вони вже відверто позиціонують себе, як антиукраїнський телеканал. Чи коментував би Чемпіонат світу, якщо б це був не телеканал Інтер? – Так.
У мене був гріх, про який я досі пам’ятаю. Одного разу, перед ефіром мені сказали, що я повинен коментувати матч російською мовою. Мені і смішно, і сумно про це згадувати. Російською мовою працювали гості, баріни із Москви.
Чи розділяю я думку Морозюка, що українські коментатори – це провал? Так само можна сказати і про українських футболістів. Наскільки я знаю, в українських футболістів упереджене ставлення до нашого телебачення. Все вбивали в голову, що найкраще – з Москви, з Радянського Союзу. Ми іще переживаємо наслідки Совєтского рабства, яке до цих пір в головах. Щоб прорвати це рабство, треба бути освіченою людиною, багато почитати. Я не хочу звинувачувати усіх, але я особливо не зустрічав футболістів, які читають книжки.
Треба читати глибоку літературу. Не читати детективи чи фентезі, а читати класичну літературу. Моя улюблена книжка
Степовий вовк Германа Гессе.
Футбол поза політикою – це дурня. Так що, давайте зіграємо зі збірною ДНР або ЛНР? Політика завжди у футболі і у будь-якому виді спорта є.
Шевченко вже стає тренером. За 2 роки він набрався досвіду. За моїм суб’єктивним переконанням, треба пройти юнацький футбол, тренування молодих футболістів. Треба здобути велику роботу, а не тільки тому що ти один з найкращих футболістів в історії українського футболу. Я не можу сказати, що вже бачу тренерський стиль Андрія Миколайовича. Він у пошуках цього стилю. Його поставили потренуватися, понабиратися досвіду у національній збірній. Я впевнений, що президент ФФУ дав йому гарантії, що він буде працювати три турніри.
Фінансовий стан української спортивної журналістики? Я згадую, коли починав, коли пішов репортером на
ТВ Табачук,
то я був щасливий отримати 25 доларів. Я дякую Богу, що заробив мінімум житло, працюючи журналістом. Я заробив чесною працею – я щаслива людина.Чи хотів би я, аби мій син став спортивним журналістом? НІ. Я хотів би, щоб він пішов іншою дорогою, відкрив інший світ, аніж його батько.
Чи були конфузи у ефірі? Авжеж. Колись на Першому національному в мене вилетів майже матюк. Це було слово блін в огляді матчів Ліги Чемпіонів.Я думав, що режисер вже вимкнув мікрофон. Але від цього живий ефір ще цікавіший стає. Дуже важко уникнути цих ляпів.У Стамбулі був дуже важкий ефір, страшенно сварився з турками. За 37 секунд ефір був налагоджений.
Вернидубу не робили пропозиції. Його команда цікава. Грає в цікавий футбол. Юрій Вернидуб – чудовий мотиватор. Він грає в пам’ятний футбол, із серцем! У мене симпатія до цього тренера. Але він там дуже давно. Йому треба рухатися: із Зорею він вже відбувся як тренер. Юрій Вернидуб як тренер сильніший, ніж Олександр Хацкевич. Треба дати шанс Вернидубу, можна і потрібно його запросити попрацювати з Динамо.
У Хацкевича команди нецікаві. Мені не подобається та гра, яку він будує. Це ненормально, коли ти за сезон можеш згадати один-два яскравих матчі. Звичайно, наш чемпіонат досить убогий, але це все одно не справа, коли я не можу до кінця додивитися матч рідної команди. Дивишся за муками і як за це покарають.
Хацкевич програє чемпіонат, але взимку його ніхто не буде міняти. Це 100%. А навесні я говорив, що потрібно дати шанс Вернидубу попрацювати з «Динамо». Я ж розумію, що Анчелотті не поїде працювати до Києва.
Ігор Суркіс не продасть Динамо Київ! Він заробляє на клубі! Зрештою, він все одно любить цю роботу. Пристрасть в нього не померла! Я б хотів би подивитися на іншу людину у керма.
Хотілося, щоб вболівальники впливали на політику клубу, як це в Європі.
Чому україномовні футболісти переходять на російську? Це комплекс раба! Це біда для нашої інтелігенції. Це в головах футболістів, які виїжджають там скажімо із Житомирської області. Крім того, це впливає на їхню поведінку. Поки ти раб в голові – будеш завжди підлаштовуватися під когось.
Як ведуть себе українські футболісти в соцмережах? Лайки Тімоті, Путіну, Росіїї! Це їхній рівень! Вони слухають таку муру! Вони не читають книжок! У мене син 10-річний ще може послухати, пострибати, але не в 18, чи в 20, не кажуче вже про 25!
Інтернет зжере телебачення. Я не бачу світлого майбутнього українського спортивного телебачення! Передбачаю його смерть і розквіт інтернет-мовлення!
Що думаю про Томаса Грімма? Наскільки я знаю, він вже втратив ентузіазм! Це природньо. Йому важко було зрозуміти, що тут свої закони. Він приїхав із нормальної країни, де як пишуть – так і роблять. Томас Грімм – це підставна фігура! Не думаю, що в нього є романтичний ухил до українського футболу.
Що можу сказати про Андрія Павелка? Я не думаю, що він не читає ці розслідування, вони його чіпляють. Я хотів би побачити, що людина визнає свої помилки. Але всі вони з минулого. А там у совєтскому часі, якщо ти визнаєш помилку, то це означає, що ти невдаха. От Павелко ще в полоні минулого, він працює по-совєтському.
Мій друг був дитячим тренером в Южному. Він розказував, що не так давно в чемпіонаті області серед 10-11-річних суддя купується за 100 доларів. Це найкращий показник роботи федерації. Діти плакали, коли суддя сказав із кепкуванням, що ви сьогодні не виграєте. Вони насправді грали краще, але їм не дали виграти у якоїсь міської команди. І діти плакали!