Яремчук, Бондаренко, Коломоєць та ще 6 гравців, яких розкрив Шаран

Футбол України 6 Лютого, 15:26
Раціональна, не особливо видовищна гра Олександрії, де велику роль відіграє досвід футболістів, не викликає особливої симпатії. І все ж перед Володимиром Шараном варто скинути капелюха, переконаний блогер «Футбол 24» Сергій Тищенко.

Зараз існує декілька комп’ютерних програм, які дозволяють проводити відбір футболістів. Просто потрібно ввести необхідні параметри, а комп’ютер самотужки виводить потрібних гравців. Отже, на перший погляд, все дуже просто. Але насправді людський фактор нікуди не подівся. Саме вміння побачити перспективу не покаже жодна комп’ютерна програма.

З іншого боку, доволі просто вести трансферну кампанію, маючи для цього фінансові можливості. У такому випадку агенти пропонують сотні власних варіантів. Потрібно тільки вибирати. Що більше грошей має клуб – то меншими стають ризики. А от шукати футболістів у нижчих лігах, у турнірі дублерів – для цього потрібно мати особливий талант, вміння розгледіти якості, за які можна зачепитися, щоб розвинути гравця.

Чесно кажучи, я ніколи не був прихильником тренерського генія Володимира Шарана. Раціональна, не особливо видовищна гра, де велику роль відіграє досвід футболістів, не викликає особливої симпатії. Але скидаю капелюха перед Володимиром Богдановичем через його вміння розгледіти футболістів у Першій чи Другій лізі, першості дублерів, або ж серед гравців, які потрапили у не найкращу смугу власної кар’єри.

Шарану вдалося розкрити понад десяток футболістів, які раніше були відомими хіба що у вузьких футбольних колах.

1. Роман Яремчук (Гент, Бельгія)

Минулої осені Роман Яремчук став основним форвардом національної збірної України. Особливих передумов для того, що він втратить це місце у відборі до Євро-2020, немає. Вже півтора сезони Яремчук перебуває на провідних ролях у Генті. Були чутки, що на талановитого нападника звернули увагу заможніші клуби із сильніших чемпіонатів.

Але починалося все не так оптимістично. У системі юнацької та молодіжної команди Яремчук подавав великі сподівання. Навіть отримав досвід на рівні Першої ліги, граючи в Динамо-2, проте перейти із категорії перспективних гравців у дорослий футбол не зміг.



Реально переломною у кар’єрі Яремчука стала оренда до Олександрії. Саме у Володимира Шарана Роман відчув впевненість у власних силах, смак забитих голів. Недарма після піврічної оренди Сергій Ребров повернув форварда до Києва. Через півроку був трансфер у Гент. Наскільки відомо, саме в Олександрії на Яремчука звернули увагу скаути Гента.

2. Валерій Бондаренко (Шахтар, Донецьк)

Настав час готувати футболістів і для наших грандів. У Бондаренку Шахтар побачив заміну Ракицькому. Враховуючи постійні проблеми зі здоров’ям в Ордеця та Кривцова, нестабільну гру Хочолави, Бондаренко має додаткові шанси закріпитися у складі «гірників».

Валерій розпочинав у школі Оболоні, потім перебував у «дублі» Арсенала. Отримав досвід у Грузії – в складі Торпедо (Кутаїсі). Грав за Скалу (Стрий). Звідти був запрошений Шараном до Олександрії. За півтора сезони став лідером захисту та провідним гравцем команди.

3. Юрій Коломоєць (Ворскла, Полтава)

Восени 2017 року Коломоєць дебютував у складі збірної України в товариському матчі проти Словаччини. У цьому сезоні форвард виступав у складі Ворскли в груповому етапі Ліги Європи.

Починав він у Кривому Розі. Перебував у системі місцевого Кривбаса, грав за Гірник, Нафтовик-Укрнафту, поки у 2013 році не приєднався до Олександрії . Через два роки підписав контракт із Ворсклою. У Полтаві грає й донині – із піврічною перервою на виступ за угорський МТК.

4. Артем Сухоцький (Слован, Братислава)

У минулому Зоря обіграла Атлетік та Герту в Лізі Європи. Основним лівим захисним команди був якраз Сухоцький. Недарма після вдалого виступу у єврокубках за Артема боролися відразу декілька команд. Він обрав Слован із Братислави. Нещодавно, коли виникли проблеми із позицією лівого захисника, велися розмови про можливий виклик Сухоцького до національної збірної.

Свого часу він розпочинав кар'єру у системі Динамо. Вище Динамо-2 не просунувся і, з невеликим скандалом покинувши Київ (заявив, що не бачить для себе перспектив у Динамо), перейшов до Маріуполя. Ні при Ігорю Леонову, ні при Миколі Павлову себе не проявив. Виступав за молодіжну команду. Тоді перейшов у першолігову Олександрію, де й здобув собі ім’я і запрошення в Зорю.

5. Павло Ксьонз (Олімпік, Донецьк)

Грав у Мирона Маркевича за Металіст та Дніпро. Декілька років провів у Карпатах. Останніми сезонами їздив у Польщу, а тепер грає за Олімпік. Контракт із Карпатами, напевно, багато в чому завадив Ксьонзу розвинути власні таланти. Адже після успіху в Харкові були пропозиції, які не влаштували львівську команду. Одного разу Ксьонз навіть зіграв за збірну України (2015 рік).

Уродженець Миргорода розпочинав у системі Динамо. Особливого успіху там не досягнув. Їздив по орендах, аж поки у 2010-му не перейшов до Олександрії, де згодом отримав пропозицію від Карпат.

6. Артем Чорній (Чорноморець, Одеса)

У цьому сезоні Чорній – найбільш світла пляма у складі одеситів. Намагається започаткувати атаки, вести партнерів за собою.



Свого часу розпочинав у Миколаєві. Потім грав за молодіжну команду Маріуполя. Там не досягнув успіху, тому гравця відпустили. Виступав на першість Миколаївської області. У 2014 році приєднався до Олександрії. З початку минулого року – гравець Чорноморця.

7. Владислав Бабогло (Олександрія)

В останньому матчі проти Динамо не зміг зіграти Антон Шендрик. Тож у пару до Валерія Бондаренка вийшов молодий Бабогло. У той день підопічні Шарана сенсаційно перемогли 2:1. Молода пара центральних захисників відіграла просто чудово.

Бабогло – уродженець Молдови. Грав за юнацькі команди Чорноморця. Перед початком сезону 2016/17 приєднався до Олександрії. Спершу виступав за молодіжну команду, згодом його підпустили до першої команди.

8. Дмитро Шастал (Олександрія)

У першій частині сезону був одним із найкращих гравців Олександрії. Суттєво допоміг команді в атаці, ставши провідним фланговим півзахисником команди.

Починав у Києві, в системі школи Оболоні. Грав за інші київські команди. Безуспішно пробував свої сили у ФК Полтава та Миколаєві. Знайшов себе аж у Другій лізі, виступаючи за Енергію, – Олег Федорчук відшукав підхід до Шастала. В Олександрії – від початку 2018 року. Спочатку освоювався, а зараз стабільно грає в основі.

9. Василь Грицук (Олександрія)

У попередні сезони був лідером атак Олександрії. Недарма на Грицука полювали багато клубів. Одним із головним претендентів була Зоря. Юрій Вернидуб точно розуміється на гравцях із потенціалом. Проте останнім часом травми перешкоджають Грицуку демонструвати хороший футбол.

Він – уродженець Харківщини. Починав у системі Шахтаря. Грав за одноіменну команду в Другій лізі, ходив в оренду у луганський Комунальник, ФК Полтава та Шахтар із Свердловська. Вперше опинився в Олександрії у 2009 році. З початку сезону 2013/14 – на постійній основі у команді Шарана.

Я впевнений, що велику роль у розвитку Юрія Паньківа, Євгена Банади, Андрія Запорожана, Артема Поляруса, Станіслава Микицея також відіграв Шаран, хоча ці футболісти перебували в команді ще до приходу Володимира Богдановича. Андрій Цуріков, Кирило Ковалець стали відомими до Олександрії, але саме тут досягнули найбільшого прогресу. Хороші перспективи мають Протасов і Стецьков.