Боавішта – не гранд, як Порту, Бенфіка чи Спортінг. Тим не менше, цій команді упродовж багатьох десятиліть вдавалося перебувати на провідних ролях португальського футболу і виступати у єврокубках. Сезон 2000/01 «пантери» й узагалі закінчили безпрецедентним тріумфом у національній першості, здобувши історичний чемпіонський титул.
Українським вболівальникам Боавішта знайома завдяки єврокубковим зустрічам із Динамо та Шахтарем. У Кубку Кубків 1997/98 вона поступилася «гірникам» (2:3, 1:1), а от через чотири роки сенсаційно обіграла «динамівців» у Лізі чемпіонів (3:1). Окрім того, наприкінці 90-х за Боавішту один сезон відбігав донеччанин Сергій Ателькін (10 матчів, 3 голи).
Зараз до Боавішти знову прикута наша увага. Новачком клубу із Порту став 20-річний український форвард Євген Сердюк, який вже встиг зарекомендувати себе, регулярно забиваючи за Фатіму, команду третього португальського дивізіону.
Женя – родом із Донеччини. Ще в ранньому дитинстві він опинився у Києві, куди переїхала вся сім’я. У шкільному віці його забракував Шахтар, проте підхопив аматорський клуб Моноліт, який виступав у чемпіонаті Київської області. Звідси Сердюк потрапив прямісінько на Піренеї – у Фатіму. Між українським та португальським клубами існував договір про співпрацю.
Тепер нападник дістався однієї з найпотужніших ліг Старого світу. У розмові з
«Футбол 24»
він розповів про адаптацію до нових реалій.– Євгене, які аргументи зіграли вирішальну роль у вашому переході в Боавішту? Не так давно ви грали проти цього клубу у Кубку Португалії – можливо, саме в тому матчі привернули до себе увагу?
– Цей клуб, Боавішта, вийшов на мене ще до матчу на Кубок. Було багато розмов, обіцянок якихось і просто слів від інших команд. Натомість Боавішта в один момент зробила пропозицію – і я погодився. По суті, повинен був йти в оренду – у Фаренсе (середняк другого за силою дивізіону Португалії – «Футбол 24»). 31 січня, коли зачинялося трансферне вікно, я полетів у Фару – місто, де тренується та грає цей клуб. Пройшов медогляд, приїжджаю в офіс підписувати, а Боавішта не надіслала документи про оренду…
Ми чекали… За 1,5 години до закриття трансферного вікна мені телефонує віце-президент Боавішти. Поцікавився, як у мене справи, як почуваюся. «Все чудово, – відповідаю. – Чекаємо, коли ви надішлете документи. А він каже: «Нічого не підписуй. Завтра вилітаєш назад у Боавішту. Ти нам потрібен, ми тебе офіційно презентуємо».
– Як вас прийняв новий колектив? Чи була посвята новачка?
– Прийняли мене, на диво, дуже добре. Надзвичайно приємно. Боавішта – перша команда (я вже неодноразово це казав), де з перших секунд почуваюся, як вдома. Тепло зустріли, все показали, все зробили. І – так! Пройшов я коридором новачків. Успішно (Усміхається).
– Ваш трансфер одразу приніс Боавішті успіх – обіграли Фейренсе. Проте у заявці на матч вашого прізвища не виявилось, як і в наступному переможному поєдинку із Санта-Кларою. Чому?
– Ситуація склалася таким чином, що до переходу в Боавішту я не тренувався упродовж 2 місяців, оскільки розірвав контракт із Фатімою. Звісно, займався при першій можливості, але самі розумієте, що так свою форму не втримаєш на хорошому рівні. У підсумку втратив «фізику». Тепер швидко надолужую згаяне і потихеньку вливаюся у колектив.
– Хто є вашим конкурентом за місце в старті?
– У мене – два конкуренти. Перший із Аргентини – Фальконе, і другий, основний, – Рафа. Досвідчені хлопці, але я вірю у себе. Не вперше доводиться пробиватись крізь конкуренцію, до якої, між іншим, ставлюся позитивно. Прогресувати без конкуренції – дуже складно.
– Що скажете про головного тренера – Літу Відігала? До речі, ви знали, що у нього одразу 11 братів та сестер?
– До наставника ставлюся позитивно. Це хороший спеціаліст, який знає свою справу. 11 братів і сестер? Ну, це мене трішки шокувало (Усміхається). Раніше не знав такого факту. Дякую за інформацію.
Літу Відігал
– Ви – не перший українець в Боавішті. У 90-х тут виступав Сергій Ателькін…
– На жаль, не пам’ятаю такого футболіста. У той період я ще навіть не народився.
– Боавішта – клуб із багатою історією, за який грали зірки збірної Португалії – Нуну Гомеш, Рауль Мейрелеш, Уго Алмейда. Чому зараз ця команда бореться лише за виживання?
– Збіг кількох неприємних обставин. Команда – дуже хороша, перспективна. Тут є кваліфіковані гравці. Просто потрібен час. Думаю, найближчим часом ми підіймемось у середину турнірної таблиці – це точно.
– Яка атмосфера на домашніх матчах? Скільки тисяч збираються на трибунах стадіону Бесса?
– Домашні матчі Боавішти – це щось із чимось. Вперше у житті я гратиму за команду із такою солідною підтримкою. Вболівальники мене прийняли гарно, за що їм величезна подяка. Скільки глядачів приходить – точно не скажу, але саппорт – дуже відчутний.
– Якими побутовими умовами вас забезпечили?
– Надали житло. Якщо два тренування – харчуєшся на базі. Якщо ні – готуєш собі сам, або ж йдеш у ресторан.
– До речі, хто ваш агент?
– Мого агента із Pro XI звати Педро Ромао.
– Чому ви розірвали контракт із Фатімою?
– Виникли певні фінансові труднощі із клубом. Не хотів би заглиблюватися в деталі. Це вже в минулому.
– Як ви попрощалися із Фатімою? Адже цей клуб, по суті, дав вам путівку у серйозний футбол.
– На жаль, з прощанням були проблеми. Склалася незручна ситуація, хоча з товаришами по команді і з тренерами я залишився у хороших стосунках. Вони вникнули у мою ситуацію і зрозуміли мене по-людськи. Я вдячний Фатімі і всім, хто допоміг мені пройти цей шлях від точки «А» до точки, поки що, не «Я». Але, наскільки мені відомо, я зараз єдиний українець в елітному дивізіоні португальського футболу.
– Португальською розмовляєте вже вільно?
– Розмовляю добре. Розумію навіть більше, ніж можу сказати. Постійно працюю над собою, вивчаю нові слова.
– Що вам подобається, а що не подобається у Португалії?
– Тут мені до вподоби клімат і цивілізованість людей. Якщо у тебе виникли якісь проблеми і ти звернешся до будь-якого перехожого з проханням про допомогу – він не відмовить. Подобається місто Порту, подобається мій новий клуб. Нічого поганого сказати не можу.
Єдиний момент: погода тут може кардинально змінитися упродовж якихось 30 хвилин. Уявіть: спочатку сонце, потім дощ, після якого розпогоджується, згодом – вітер, дощ, знову сонце… Протягом дня такий цикл може повторюватися по 2-3 рази.
– Невдовзі у Португалію завітає збірна України. Плануєте піти на цей матч?
– Із задоволенням піду, якщо матиму трохи вільного часу і матч не співпаде із нашим тренуванням.
– Відомо, що свого часу вас не взяли у Шахтар, а зараз не запрошують у збірну України. Образливо?
– Перед тим, як мене забракували у Шахтарі, я хворів. Перегляд, зрозуміло ж, проходив у не найкращій формі, адже багато втратив під час недуги. На жаль, в інші відомі українські клуби також не вдалося потрапити.
Щодо збірних… Офіційних запрошень не було ні від кого. Звичайно, це образливо, адже ти стараєшся, вибиваєшся кудись, вони кажуть, що слідкують, але, тим не менше, не запрошують… Були ж розмови, мовляв, викличуть усіх, подивляться усіх. А виклику як не було, так і немає. Прикро…
– Які цілі ставите перед собою? Чого хочете досягнути упродовж своєї футбольної кар’єри?
– Цілі ставлю лише максимальні, тому що досконалості немає меж. Для початку хочу потрапити в основу Боавішти, забивати і прогресувати там. А далі – життя покаже.