— Знаєш, що ти перший «галактікос» в Києві?
— Так, я знаю. На мій вибір вплинуло те, що в «Динамо» грали багато легендарних футболістів. Тут грав мій кумир – Андрій Шевченко. Для мене честь грати в команді, яка виховала такого нападника. В нього був свій «магічний» дотик - у Роналдінью, Роналду, але Шевченко був просто «чарівник». Він міг створити гол з нічого.
— Ти був досить молодий, коли почав тренуватися із першою командою «Реала»…
— Я тренувався із першою командою «вершкових» із 19-ти років. Не міг повірити, що мене тренує Жозе Моурінью та Карло Анчелотті. Я тренувався із найкращими футболістами планети. Кріштіану Роналду, Ігуаїн, Озіл, Кака, Бензема, Хабі Алонсо.
— Ти грав у молодіжній команді із Моратою, Карвахалем…
— Це був прекрасний час. Ми вигравали всі можливі трофеї, були разом у молодіжних збірних різного рівня.
— У кого із них найкраще почуття гумору?
— Найближчі для мене друзі – Карвахаль, Мората та Лукас Васкес. Особливі стосунки із Пабло Сарабією із «Севільї». Ми часто проводимо час разом, жартуємо, їздимо разом у відпустку. Наприклад, цього разу були в Йорданії разом. Вони знають про мене все. Кожен із них щасливий, що я зробив великий крок у своїй кар’єрі. Кожен із них знає, на скільки київське «Динамо» є великим клубом.
— Ти радився про цей перехід із ними?
— Так. Вони мені нагадали , як «Динамо» перемагало англійські команди в єврокубках. Більше того, навіть попросили, щоб ми не виходили на їхні команди, бо знають, як я хотітиму їм забити (сміється, - ред).
— В «Реалі» відчував, що граєш із «зірками»?
— Так. Особливо, з Роналду. Потрібно було бачити його ставлення до тренувань та вболівальників. Він був дуже скромний. Якось на тренуванні був хлопчик із обмеженими можливостями. Бензема та Роналду пограли із ним, вдавали, ніби боксують. Тоді я зрозумів, що вони не лише топ-футболісти, а й топ особистості. Кріштіану говорив мені, що камера ніколи не покаже, яким ти є в житті.
— Багато спілкувався із ним?
— Часто на полі та в роздягальні. На футбольні теми. Підказував мені, як правильно тренуватися.
— Його заслужено вважають ідолом?
— Він прийшов нізвідки і все працював і працював. Цим домігся своїх 5 Золотих м’ячів. Я вважаю, що він є найкращим футболістом планети.
— В Україні часто зустрічається, коли вболівальники «Динамо» підтримують «Шахтар» в єврокубках і навпаки. Чи буває, що фани «Реала» будуть підтримувати «Барселону» у цих змаганнях?
— Ні. Це два різні світи. В Іспанії – це принципово. Якщо ти фанат «Барселони» - ти не можеш підтримувати «Реал».
— А що для тебе «Барселона»?
— Як професійний футболісти ти дивишся на це по-іншому. Немає людини, якій не подобалася б гра «Барселони», висококласні футболісти. Якщо вони грають із «Реалом» та демонструють чудову гру, то я насолоджуюсь футболом. Чому б в такому протистоянні не підтримати «Барселону»?
— Ти міг би перейти в «Барселону»?
— Це складне питання. Я із 12 років грав за «Реал» і віддав йому більше 10 років свого життя. Як вболівальники відреагують, якщо я одного разу перейду в «Барселону»? Я не думаю про це. Якщо одного разу настане цей момент – візьму час на роздуми.
— Вболівальник «Віллема» вважали тебе надлюдиною…
— Так. У «Віллемі» я був, як Роналду в «Реалі». Люди впізнавали мене на вулицях. Минулого літа, опівночі, після закриття трансферного вікна вболівальники зібралися під моїми вікнами і скандували моє ім’я. Такої любові фанів я ще не відчував. Вони дякували, що я залишився в їхньому клубі.