Про натуралізацію
Інколи можу зрозуміти вболівальників, яким це не подобається. Але таке по всьому світу і вирішує тренерський штаб. Якщо у гравця є український паспорт, то вирішувати тренерському штабу. Це не моя парафія. А те, що не знають українську мову… Давайте почнемо з того, що у нас багато, хто не знає українську мову.
Про Динамо
Коли є час дивлюся Динамо, але не завжди. Востаннє, коли грало Динамо складав диван. Виїзний матч з Челсі – бачив, а київські 0:5 – не бачив. Поливати брудом можна всіх, але інколи це по ділу, а інколи – ні. Інколи треба щось робити, діяти. У нас народ любить поливати, на всіх кричати, але нічого не робити.
Чому не склалося в Динамо
Я психологічно трохи втратив. Не було такої довіри і думаю, що через це і не пішло. Це ще залежало від віку. Те, як я зараз думаю на полі, те, який в мене зараз світогляд – думаю, що зараз я би міг допомогти набагато більше, ніж я допоміг тоді.
Про зарплату
У Дніпрі була нормальна зарплата. У порівнянні з Сент-Трюйденом разів в 5 більша (а з Гентом в 2-3).
Про повернення в Ворсклу
Реально міг повренутися у Ворсклу. Якби керівництво трохи інакше вчинило, то був би у Полтаві. Чи впливала фінансова ситуація в клубі? – Можливо, що в цьому якраз і була заковика. Можливо, що там більше знали, тому цього (повернення) і не сталося.
Про невиклик Ракицького
Це не моє рішення. Це рішення головного тренера.
Чи поїхав би в Росію? – Ні. Ніколи і ні за які гроші.
Про історію з Боатенгом
Я йому щось сказав типу: “Що ти робиш?” (можливо, що ще слово на три літери додав). Це було все швидко. А потім почалася ця тяганина, коли залучили людину, яка читає по губах, то я аж злякався. Я точно все не пам’ятаю, але 100% був впевнений, що нічого (расистських образ) не було, але, коли почали це все розтягувати, то подумав, що може я там і дійсно щось сказав. Потім почав по 100 разів записи переслуховувати…