Казка «Дніпра» закінчилася… Головні герої розбіглися хто куди, а сам клуб загруз в боргах. Декілька років тому цією командою захоплювалася вся Україна. Успіх був значним, але падіння від того стало тільки боліснішим.
Тепер, коли вболівальники вже змирилися з втратою блискучого колективу, прийшов час пригадати, за рахунок чого «Дніпро» досяг високих результатів та закохав у себе мільйони фанів.
1. Надійність останнього рубежу
Довгий час дніпровським «номером один» був Ян Лаштувка. У сезоні-2013/14 на «Дніпро-Арену» приїхав Денис Бойко, який був покликаний створити конкуренцію для чеського голкіпера. Вихованець «Динамо» зумів здобути прихильність Хуанде Рамоса, а при Мирону Маркевичу продовжував демонструвати класну гру, завдяки якій отримав виклик у збірну України. Таким чином, у розпорядженні тренерів «Дніпра» завжди було два воротарі високого класу, які мали неабиякий авторитет у захисників.
2. Універсалізм флангових захисників
І Федецький, і Стрініч протягом своєї кар’єри неодноразово грали на флангах півзахисту. Ці навики дуже їм допомогли, коли футболісти закривали позиції захисників. Постійні підключення до атаки, націлені передачі, культура роботи з м’ячем – все це дозволяло рівномірно навантажувати суперника по всьому фронту атаки. Згодом «Дніпро» пішов ще далі, і на заміну Стрінічу був запрошений Лео Матос, який у «Чорноморці» виконував роль правого вінгера.
3. Гармонійне тріо центрхавів
Чи не головним складником успіху «Дніпра» стала відмінна взаємодія у центрі поля, де кожен з тріо Ротань-Канкава-Федорчук знав свою місію та прекрасно доповнював партнерів. Про роль капітана зайвий раз говорити не потрібно. Сама присутність Руслана на полі додає впевненості іншим гравцям, а своє вміння виконувати стандарти Ротань продемонстрував на весь світ у фіналі єврокубка. Федорчук, у свою чергу, грамотно виконував роль руйнівника, а для Канкави важко підібрати кращу характеристику, аніж «дніпровський Н’Голо Канте».
4. Феноменальний Коноплянка
Коноплянка був символом того романтичного «Дніпра», адже Євген уособлював у собі філософію та стиль гри команди. Навколо нього будувалися атаки, під нього підлаштовувалися партнери, і це абсолютно нікого не дивувало. Існує думка, що Коноплянку «перетримали» в дніпровському клубі, однак без такого креативного та швидкого футболіста «Дніпро» навряд чи б нав'язав боротьбу «Шахтарю» та «Динамо» і, тим більше, вийшов у фінал Ліги Європи.
5. Прогрес Лучкевича
«Дніпро» став відкриттям ЛЄ-2014/15, а відкриттям «Дніпра» став Валерій Лучкевич. Довіра наставника дозволила молодому хавбеку прогресувати настільки швидко, що до кінця сезону Лучкевич посадив за спину Матеуса та Бруно Гаму. Завдяки працьовитості та наполегливості Валерій зробив себе невід’ємним гвинтиком у механізмі Мирона Маркевича.
6. Різнопланові нападники
Для головного тренера «Дніпра» ніколи не було проблемою вибрати форварда на вістря атаки. Якщо суперник використовує неповоротких центральних захисників – на поле виходив Роман Зозуля, який своєю активністю заганяв опонентів до виснаження. Якщо потрібно «продавити» чи нав’язати силову боротьбу у воротарському майданчику – до справи брався Євген Селезньов, для якого в «Дніпрі» настав розквіт кар’єри. Ну а якщо акцент робився на швидкості та техніці – в ігрові схеми ідеально вписувався Нікола Калініч.
7. Кропітка робота Хуанде Рамоса та Мирона Маркевича
Всі попередні чинники випливають з останнього. Іспанський спеціаліст 4 сезони будував команду. Нетерплячі вболівальники постійно вимагали результат, адже Хуанде Рамос недвозначно заявив, що зробить «Дніпро» чемпіоном. Під кінець своєї роботи він, здавалося, таки поставив команді хорошу гру, але по закінченні контракту все ж попрощався з Україною.
Мирон Маркевич підхопив «Дніпро» і продовжив його розвивати. Досвідчений наставник вирішив не руйнувати те, що було створено, а зробити косметичний ремонт гри «дніпрян». Це дало результат – боротьба до останнього з «Шахтарем» за друге місце у чемпіонаті та прорив у Лізі Європи. А далі? Далі злагоджений механізм під назвою «Дніпро» розпродали по деталях, і відновлювати колишню міць, схоже, ніхто не збирається.
Роман Саврій