Євро-2000 U-18. Фінал
По суті, турніри УЄФА 18-річних можна вважати попередниками чемпіонатів U-19, і саме на них «синьо-жовтих» очікувало перше серйозне досягнення: вихід у фінал. На груповому етапі вдалося залишити позаду Нідерланди, Німеччину і Хорватію, за яку виступав мало кому тоді відомий Даріо Срна. Далі був фінальний поєдинок проти французів, де все вирішив єдиний гол за дев'ять хвилин до закінчення основного часу Ерве Бугне, для якого ця подія стала головним досягненням у кар'єрі,
У нас же Шершун, Безеровчук, Лисицький, Валєєв, Герасименко з того складу пробилися до більш або менш великих висот у професійному футболі. Але зіркою української збірної на тому турнірі став Олексій Бєлік, який з трьох командних голів на швидкоплинному Євро (збірна зіграла всього чотири зустрічі) забив двічі. Можливо, саме Бєліка у фіналі нашим хлопцям і не вистачило, щоб обіграти Францію. Тим не менш, вихід з групи тоді подарував путівку на прем'єрний для нас ЧС серед 20-річних в Аргентині. Той самий, де вже згаданий Білик забивав через себе.
ЧЕ-2001 з футзалу. Фінал
Є вже класичний жарт з фільму «Залягти на дно в Брюгге» про «Тоттенгем», який до вершин так і не добрався, але і в аутсайдерах не ходить. У якійсь мірі цю фразу можна віднести і до нашої футзальної збірної, яка постійно перебуває в числі найкращих у Європі, проте жодного разу трофей не брала.
Так було і в 2001-му. Ми стартували з поразки від Іспанії, проте потім досить впевнено розібралися з далеко не грандами світового футзалу, Хорватією і Польщею. У півфіналі в серії пенальті вдалося пройти Італію, а у вирішальному поєдинку нашу команду знову очікувала Іспанія з Хаві Родрігесом на борту - гравцем, який в 2019-му призведе херсонський «Продексім» до перемоги в чемпіонаті України. У фіналі вже все було не так однозначно, але знову без перемоги. Не допоміг і бомбардирський талант одного з найкращих наших форвардів в історії Сергія Корідзе, який став кращим бомбардиром турніру: наша збірна поступилася в овертаймі за правилом «золотого голу».
ЧЕ-2003 з футзалу. Фінал
На наступному Євро результат повторився, Корідзе знову став найкращим снайпером, хоча доріжка до фіналу виявилася дещо іншою. Навіть можна сказати в якійсь мірі простішою. На груповому етапі крім Іспанії з нашою командою грала Бельгія з Португалією, і підопічні Геннадія Лисенчука вийшли в півфінал без поразок. Там нам в якійсь мірі пощастило, що попалася Чехія, яку ми просто-таки розмазали. Ну, а у вирішальному матчі господарям фінального етапу, італійцям, ми цього разу програли в основний час.
До речі, майже вічний Геннадій Лисенчук ще одинадцять років після цього турніру очолюватиме національну збірну. Тільки на початку 2013-го йому на зміну прийшов Євген Ривкін, який взяв собі в асистенти Олександра Косенка - учасника обох фіналів ЧЄ. І після Ривкіна якраз Косенко прийняв кермо національної збірної, очолюючи її досі з 2014-го.
ЧЄ-2006 U-21. Фінал
Це був наш перший Євро для молодіжних збірних серед 21-річних, і він виявився для нас дуже вдалим. Деякі з гравців, які брали участь у ньому, досі продовжують активну кар'єру, в тому числі захищаючи кольори національної збірної. Мова, головним чином, про Пятова. Фомін, Чигринський, Мілевський, Рибка, Михалик також ще не оголошували про завершення кар'єри і виступають на досить високому рівні.
Фомін і Мілевський якраз в групі забили по голу у ворота Нідерландів та Данії, що і дозволило пробитися до четвірки найсильніших, поразка Італії з голом К'єлліні, яка затесалося між цими перемогами, нас з першого місця квартету не вибила.
У півфіналі команда Олексія Михайличенка тільки в серії пенальті змогла пройти Сербію, а в фіналі знову довелося зустрітися з Нідерландами. І цього разу все завершилося поразкою для нас. А все через Клааса Яна Хунтелара, який вже тоді шарашив за основу «Аякса» і ментально готувався до переходу в «Реал». Він нам у фіналі забив два.
ЧЄ-2009 U-19. Перемога
Багато хто цей турнір не просто пам'ятає, а хтось за ним спостерігав наживо, тому як він проходив в Донецьку і Маріуполі. У групі зі Словенією, Англією і Швейцарією команда Юрія Калитвинцева здобула лише одну перемогу, відібравшись до раунду навиліт з другого місця. Там нас очікувала Сербія, яка завдяки голам Шахова і Гармаша (дубль) була обіграна. Ну, а у фіналі довелося знову зустрітися з англійцями, і цього разу представники британських островів виявилися переможеними. Але крім результату захопила ще й відвідуваність того фіналу: нечасто на грі 19-річних побачиш 25 тисяч осіб. Ось що значить рідні стіни.
І ось здавалося б: наша збірна стала найкращою в Європі, але потім якихось гучних перемог нікому з гравців того покоління домогтися не вдалося. На рівні національної збірної розкритися змогли тільки Гармаш і Кривцов, дехто (Рибалка, Шахов, Бутко) часом ще з'являються в головній команді країни, але більшість і такого шансу не отримали. На жаль.
ЧС-2019. Фінал
Всі історії вище лише підтверджують, що наш футбол не розпещений великими перемогами. Рідкісні спалахи бувають, але в них поки не видно системності. Тому вихід в нинішній фінал насправді велика подія для наших хлопців і всіх уболівальників.
Українська збірна раніше тричі виходила на Мундіаль для 20-літніх і тричі там вилітала на першій стадії плей-офф - 1/8 фіналу. Приємно порадувало, що цього разу вдалося вийти з групи з першого місця, випередивши США, Нігерію і Катар. Далі була крупна перемога над Панамою (єдиний розгром на всю сітку плей-офф поточного ЧС), а також дві мінімальні перемоги над Колумбією та Італією. А тепер фінал із Південною Кореєю. Збірною, принципи гри якої частково нагадують наші: дисципліна і надійність - наше все.