Власники футбольних клубів, причому не тільки наших, люди вразливі. Влюбливі. Варто було президентові «Шахтаря» на власні очі вразитися грою вінгера «Олімпіакоса» Кастільо, як в результаті мексиканець опинився в донецькій команді. Ініціатором запрошення нинішнього тренера «Динамо» Хацкевича в Київ теж був власник клубу, який побачив білоруського хвилеріза на Кубку Співдружності. І подібних прикладів можна навести безліч. В одних випадках президентська «чуйка» спрацьовувала, в інших - ні. Але цей процес був і буде. І інтерес «Динамо» до півзахисника/захисника «Зорі» Караваєва - з цієї ж сфери.
***
Гра капітана луганського колективу, за достовірною інформацією, дуже імпонує динамівському президенту Ігорю Суркісу. «Біло-сині» мали види на цього гравця ще рік тому. Але тоді, взимку 2018-го, інтерес так і залишився на рівні розмов. Зараз, влітку 2019-го, ситуація цілком інакша. У тому плані, що трансфер кращого футболіста «Зорі» в «Динамо» - питання практично вирішене. І якщо не відбудеться нічого надприродного (наприклад, якщо в цю розмову раптом не втрутиться «Шахтар» або хтось ще з дивізіону важковаговиків), Олександр вже в найближчі дні може офіційно приміряти динамівську форму.
Останнім аргументом для Ігоря Суркіса на користь рішучих дій щодо придбання Караваєва став недавній матч збірних України і Сербії, в якому капітан луганців спільно з капітаном динамівців Циганковим утворили феєричну зв'язку. «Чого б цю зв'язку не впровадили в «Динамо»? - напевно, приблизно так подумав Ігор Михайлович. І маховик переговорного процесу був запущений. І хоча спочатку луганська сторона заперечувала можливий перехід капітана команди до Києва, в останні дні і новоспечений тренер луганців Скрипник, і гендир клубу Рафаїлов прямо або побічно вказували на те, що перехід таки відбудеться.
В якості компенсації «біло-блакитні» можуть віддати «чорно-білим» Олександра Тимчика та Богдана Михайличенка. Віддати повністю на «баланс», або тільки продовжити оренду - достеменно невідомо, позаяк це питання поки що в стадії переговорів. Не виключено, що киянам доведеться і розщедритися, тобто доплатити живими грошима.
В принципі, такий перехід візуально бачиться дуже цікавим і перспективним. Зв'язка Караваєв - Циганков дійсно здатна стати формотворчою в «Динамо». І логіка в цьому переході дійсно є, особливо якщо міркувати про логіку динамівського президента.
Однак, з іншого боку, є логіка динамівського тренера. Так-так, саме так, хоча комусь така постановка питання може видатися моветоном. Якщо ми приймемо за чисту монету тезу, що гравці основного складу «Динамо» не будуть розпродані (в даному контексті мова йде, ясна річ, про Кендзьору і Циганкова), то з цієї дзвінниці можливий прихід капітана «Зорі» вже не здається таким однозначним.
За своєю суттю Караваєв - гравець лінії атаки. Конкретно - півзахисник. Рідний для нього фланг - правий, хоча при необхідності він зможе зіграти і на лівому крилі. На клубному рівні Олександр грав, в основному, на позиції вінгера. І в «Севастополі», куди його віддавав «Шахтар» в оренду, і в «Фенербахче», і в «Зорі». За сам «Шахтар» (мається на увазі перша команда) Караваєв не провів жодного офіційного поєдинку, хоча права на цього гравця довго належали донеччанам. Ось такий парадокс: вже який за рахунком український талант «гірників» розкривається на повну потужність, але не в складі «оранжево-чорних». У зв'язку з цим можна згадати і Малиновського, і Петряка, і Зінченка. Невже в «Шахтарі» втратили нюх? Але про це якось іншим разом.
***
Продовжимо про ігрові характеристики Караваєва. Так ось, на позиції правого захисника Саша грає лише в збірній України. Грає дуже добре, і, з огляду на його ідеальний вік (27 років), можна стверджувати, що ця проблемна позиція у нашій національній команді закрита.
Але чи є ця позиція проблемною для «Динамо»? На правому крилі оборони в столичних діє Кендзьора. Якщо польський оборонець в порядку, тобто, в формі і не травмований, претензій до його гри практично немає. У сезоні, що завершився, на особовому рахунку 25-річного динамівця - чотири забиті м'ячі і стільки ж результативних передач. Якщо у Хацкевича і виникають коли-небудь претензії до своїх підопічних, то Томаш в цьому списку буде в числі останніх. Жорсткість, швидкість, вміння пресингувати, настрій - всього цього у поляка вистачає. Більш того, в деяких ігрових компонентах Кендзьора буде виглядати краще за свого можливого конкурента. Зокрема, точність передач (загальна), точність довгих передач у Кендзьори вища, ніж у Караваєва. Та й точність навісів теж. Як загальна, так і безпосередньо в штрафний майданчик. Випереджає поляк нашого гравця і за виграними єдиноборствами і підбираннями. Тобто, що стосується суто оборонних функцій, Кендзьора Караваєву не програє. А якщо бути точним, то виграє.
Інша справа, що в Олександра є свої футбольні «чесноти», в яких він буде виглядати краще за свого візаві, але вони, ці характеристики, пов'язані радше з атакуючою роботою, а не оборонною. Стало бути, якщо керуватися виключно прикладною математикою, а не смаківщиною, то вагомих підстав посадити на лавку Кендзьору і так само різко робити ставку на Караваєва, у Хацкевича немає. Консерватора Хацкевича, на хвилиночку.
Виходить, що Сашу потрібно буде використовувати на іншій позиції. Однак, якщо Циганков таки залишиться в «Динамо», а все йде саме до цього, то на правому фланзі півзахисту панувати буде саме цей гравець. При здорових Миколенку і Вербичу (з урахуванням, що ці двоє в нинішнє міжсезоння теж залишаться в Києві) шансів заграти у Караваєва у стартовій одинадцятці також не так вже й багато. Тому замість тріумфального в'їзду Караваєва на білому коні в «Динамо» може вийти ситуація, схожа з ангажементом Че Че співтовариші минулого літа.
***
Хоча, зізнатися, вищевикладене - швидше фатальний збіг не менш фатальних обставин. Караваєву не потрібно буде часу ні на адаптацію, ні на акліматизацію. Цей футболіст вже переріс рівень «Зорі» і заслужив на новий виклик. Більш того, чомусь є впевненість, що до цього виклику він уже готовий. Так що він навряд чи може загубитися в «Динамо», як свого часу загубився його нинішній одноклубник Громов. Вбачається, що невдалий вояж в «Фенербахче» багато чому навчив уродженця Херсона. Караваєв зразка 2017-го і 2019-го - різні люди. На користь останнього, ясна річ. Він явно змужнів, став більш міцним, різнобічним, авторитетним. Такий стане в нагоді в Києві. Та й шанс йому тренер обов'язково дасть.
Інша справа, що на даний момент найбільш підходяща роль для Караваєва в «Динамо» - гравець на підхваті. З урахуванням масових епідемій травм і дисциплінарних покарань в київській команді, а тенденції на те й існують, щоб доводити сталість процесу, Караваєв в ситуації бачиться справжнім універсальним солдатом «Динамо». Таким собі Вейнальдумом київського розливу. І це аж ніяк не лайлива роль для футболіста, який звик грати в «Зорі» першу скрипку. Як відомо, для хороших акторів немає другорядних ролей.
А Караваєв - актор, безсумнівно, знатний.
Валерій ВАСИЛЕНКО