Мої батьки мають вади слуху: батько зовсім не чує та не розмовляє, а мама чує, якщо спілкуватися дуже голосно, також може говорити сама. Я звик із ними спілкуватися мовою жестів, інакше – ніяк.
Два сезони поспіль ми поступаємося «Шахтарю». Пора їх поставити на місце.
Стали ми чемпіонами, чи не стали, але так безвідповідально не маємо права грати.
Надмірні емоції? У наших матчах із «Шахтарем» завжди багато нервів. Яка б не була різниця в турнірній таблиці, хто не був би чемпіоном, дербі завжди проходять на найвищому рівні.
Не думаю, що закулісні ігри можуть впливати на чемпіонство якоїсь команди. Це нісенітниця.
Арбітр, давши мені червону картку, явно помилився. Йому здалося, що я «агресивно поводився».
Я такий сам по собі, навіть коли був маленький, завжди сперечався з суддями. Я завжди переймаюся результатом. Завжди за справедливість, за чесність.
Я не ходив до психолога. Я намагаюся, я стараюся. Десь суддя не свиснув, намагаюся не бігти. Але все одно мене туди тягне.
Був один момент, коли мене вилучили в грі з «Маккабі». Тоді були проблеми. Ігор Михайлович зайшов в роздягальню і сказав: «Шукай собі команду». Думаю, це на емоціях було.
Розумію, що Алієв обізвав мене дятлом у пориві емоцій, то нехай це буде на його совісті! А я ще, дурник, пішов за нього заступатися! Тепер я усвідомив, що за людина – Алієв – і більше не буду заступатися ні за нього, ні за будь-кого іншого. Вийшло так, що я за нього заступився, а він мене дятлом обізвав!
У київському «Динамо» у мене немає справжніх друзів. Тільки приятелі. Так, ми спілкуємося, але назвати когось справжнім другом язик не повернеться.
За природою я – не грубий гравець.
Я люблю підключатися в атаку. Ходив би частіше, але боюсь обрізатися.
Буває, коли емоції на межі, але це вже не так, як раніше. Зараз уже виріс, подорослішав, став спокійнішим, такої поведінки, як колись, немає.
Я можу з чимось не погодитися чи щось сказати на емоціях, образитися. Можливо, за свої слова й розплачуюся потім – не ставлять на якусь гру. Мабуть, це називається виховними моментами, але ж я вже не дитина, мені навіть не 20 років.
Штрафували неодноразово. І при Газзаєві, і при Сьоміні. В основному – за поведінку і за необгрунтовані жовті картки. Варто сказати, я викладав пристойні суми за нестриманість на полі.
Не секрет, що з Олегом Блохіним у мене були проблеми. У мене такий характер, непоступливий, непростий.
Не мені судити Селезньова, але я б в Росію не поїхав.
Рівень команд в Лізі Європи був хороший, але обидва «Манчестери» зіпсували всю малину.
У Донецьку – нефартовий для України стадіон. Наша збірна жодної гри не виграла на «Донбас Арені».
Леоненко не тільки мене обзиває. Він обкладає всіх і вся. У нього що на думці, те він і каже. Ну і нехай.
Срна – симулянт тільки в грі, а в житті він – добра людина.
Таких футболістів, як Мессі, в історії футболу ще не було! Він знущається над футболом, поодинці здатний обіграти всю команду. Я не знаю, як його можна зупинити! У нього м'яч прилипає до ноги, так він з ним і біжить.
Бензема – хороший нападник. За красиві очі в «Реал» футболістів не запрошують.
Балотеллі? Футболіст він непоганий, але у нього вітер в голові. Щось із ним не так.
До кожного гравця можна знайти індивідуальний підхід. Я грав проти Руні. У першому матчі за збірну, до речі. Добре пам'ятаю ту напружену гру в Дніпропетровську. З ним потрібно щільно грати, постійно перебувати біля нього. Головне – не дати йому розбігтися, бо потім вже не наздоженеш.
Я був дуже щасливий, ще коли дружина тільки-но сказала, що в нас – відразу двійня. Це був приємний шок. Ходив із нею на УЗД.
Поки шукали нянь, із двома дітьми жили у квартирі – це було набагато важче. Я теж уставав уночі, допомагав, адже Віці важко самій: один закричить, потім друга... Кілька днів я майже не спав, приходив на тренування, як зомбі.
Каву в ліжко, якщо Віка попросить, можу оформити! Зробити приємний сюрприз теж. Квіти і все таке. Але я не романтик.
Олег Бабій