Всього лише одного гола не вистачило одній із найбільш «українських» команд Ліги Європи, що не допустити ФК Копенгаген до київського Динамо. Програвши перший матч (Копенгаген виграв вдома 3:1), на своєму полі Рига взяла реванш – 1:0, причому, за грою була доволі близькою до того, щоб забити ще один раз і включити правило виїзного голу.
Безпосереднім учасником цього матчу був український легіонер Мирослав Славов. Попри те, що екс-форвард донецького Металурга та клубів Франції, Австрії, Росії, Німеччини, Данії та ОАЕ, приєднався до ризької команди буквально напередодні матчів з данцями, він встиг потрапити в заявку свого нового клубу й навіть зіграти проти Копенгагена. У команді з ним також грають земляки – форвард Роман Дебелко і півзахисник Слава Шарпар.
Ми попросили Мирослава провести експертизу ФК Копенгаген – на що звернути увагу Динамо, чого остерігатися, а чим скористатися в грі суперників?
— Мирославе, як сприйняли вигляд груп Ліги Європи й чи не було думки: «На їхньому місці могли б бути ми»?
— Передовсім, скажу, що, дізнавшись результати жеребкування, я дуже засмутився – не буду приховувати, нам, українцям ФК Рига, було б дуже цікаво зіграти проти Динамо. Але потім замислився й зрозумів, що ми були б із четвертого кошика, а Копенгаген – із другого. Тож динамівцям цілком міг би випасти й більш складний суперник.
— Які враження залишилися у вас від гри Копенгагена?
— Якщо чесно, я побачив дві різних команди Копенгагена. Грали-то ніби одні й ті ж самі гравці, але вдома вони дуже сильно виступили, домінували, а от у нас на полі ФК Рига дуже солідно виглядала. Навіть скажу, що цілком були шанси відігратися й проти в груповий турнір, до чого у нас усі прагнули.
— Виходить, багато що вирішив перший матч, де Копенгаген обіграв латвійський клуб – 3:1?
— Відразу скажу, я це пам’ятаю ще за чемпіонатом Данії, у своїй країні Копенгаген славиться як гранд і поїздку до нього в гості всі сприймають як небуденну. У ФК Копенгаген чудовий стадіон, чудові фани, сильна підтримка. Зазвичай, багато фанів на матчах, поле неподалік від трибун, тож вболівальники дійсно можуть бути «12-м гравцем» і пресингувати гостей на рівні з футболістами.
— Чого остерігатися нашим?
— Є в грі копенгагенців одна особливість: у них досить велике поле, а швидка та спритна команда цю перевагу для себе гарно використовує. Їхні вінгери постійно дають паси вперед, а форварди та півзахисники забігають глибоко за спини захисників. Таким чином, виходить, що відразу кілька гравців опиняються на лінії воротарського майданчика й дають або під себе в центр, або вздовж воріт.
— А які сторони – слабкі?
– Дуже здивувало, що у нас вдома це була зовсім інша команда – може, страх за результат вплинув, може, наше маленьке поле ФК Рига, де суперникам не було де розбігтися. Але за компактної гри, без простору, вони губилися. Забереш у них м’яча, і вони з цим змиряються, чекають шансів. Можливо, якби ФК Рига змогла зіграти раніше в два форварди, ми б і дотиснули їх. Весь час ішли небезпечні подачі з флангів, думаю, у високого форварда було б чимало нагод. Але так вийшло, що ми не змогли фанів порадувати й зробити велику сенсацію.
Через те, що Копенгаген домінує в своїй лізі, суперники проти них грають боязливо, закриваються, грають з одним форвардом і досить низько опущеними лініями. Цілком імовірно, що коли ФК Рига почала багато атакувати, ми поставили данців у незручне становище, адже в своєму чемпіонаті вони не так часто стикаються з таким футболом. Я звернув увагу, що в їхнього захисту виникали проблеми, захищалися вони незграбно й не дуже чисто. Кидалося в очі, що команда запрограмована на атаки, тому без м’яча у них проблеми.
— Які гравці Копенгагена потребують особливої уваги?
— Сильна група атаки – всі міняються зонами, добре працюють з м’ячем. Особливо відзначив би №7 Віктора Фішера, який повернувся на батьківщину після виступів за Аякс, Мідлсбро та Майнц. Такого важко опікати, він спроможний загострити навіть в оточенні. А ще дуже сподобався №33 Расмус Фальк. Справляє цікаве враження – ніби незграбний, неповороткий, але просто подивіться на нього на просторі, дуже сильний футболіст, якого важко зупинити. Саме ось ці особливості – гарну гру на просторі, забігання, розрізні паси – я б відзначив, як сильну сторону ФК Копенгаген.
— Підтримка в Данії, судячи з ваших слів, шалена. Один із козирів Копенгагена в домашніх матчах?
— Це так, на рівні з Брондбю, це команда з найбільшою кількістю прихильників. ФК Копенгаген влітку став чемпіоном. Це титулований клуб, який вже багато разів вигравав свій чемпіонат і стабільно грає під керівництвом одного тренера. Фанати у них досить згуртовані, багато приходить і на єврокубки, і на звичайні матчі чемпіонату. Так, дійсно, це один із факторів, який робить важким виїзд до цієї команди.
— Що треба зробити Динамо, щоб перемогти цього суперника?
— Просто кажучи – сміливо грати в атаці, тиснути на суперника, чим більше гравців буде брати участь в атаках Динамо – тим більше проблем буде в Копенгагена. Багато буде залежати від фулбеків Динамо. На мою думку, Кенджорі та Миколенку не варто кидатися назустріч Фальку, Томсену, Фішеру, а чекати їх з глибини й супроводжувати, разом з ними бігти. Якщо накидатися на вінгера, як ми це робили в першій грі, то є ризик, що вінгер просто прокидатиме м’яча повздовж лінії, а півзахисники будуть повертати йому на хід за спину захисникам. Це якраз зручний для Копенгагена варіант.