Динамо не виграє ось уже 5 матчів: 2 очки за 3 тури УПЛ, виліт з Ліги чемпіонів. Серія почалася з поразки в Брюгге 6-го серпня. Удома вже дві поспіль нічиї в чемпіонаті, а історичний клубний антирекорд – 3 матчі без перемог. Попередній подібний провал трапився приблизно в цей же час – починаючи з 22-го серпня 2018-го, команда тоді ще Хацкевича не вигравала 6 матчів поспіль. Виліт з ЛЧ за аналогічною схемою (поразка на виїзді, нічия вдома), ті ж 7 втрачених очок у чемпіонаті. Що більше, тоді також були нічиї з аутсайдером і Зорею. Єдине, що замість Шахтаря кривдником виступали Карпати.
Та серія завершилася на домашньому матчі проти Десни. Цікаво, що і нині доводиться з надіями чекати прийому чернігівського клубу. Зараз саме команда Рябоконя є найкращою обороною усієї першості! Десна пропустила лише 2 голи за 6 матчів. Чернігівці дозволяють суперникам бити з найнезручніших позицій, якщо порівнювати з усіма іншими колективами УПЛ. Навіть Шахтар (3), Динамо (5) і Зоря (6) давали суперникам забити більше. Не дивно, що саме Десна йде зараз на 2-му місці.
Не менше за результат турбує гра в останніх матчах, яка виглядає ще жахливіше, ніж при Хацкевичу. Судіть самі – проти Олімпіка напрацювали в атаці «аж» на трохи більше як 1 очікуваний гол, хоча у зустрічах зі Львовом, Карпатами і Шахтарем створювали значно більше – в середньому понад 2 xG. При цьому встановили рекорд останніх 2-х років за навісами (44), з яких лише 13 довели до адресата – тактику повністю перебудували, президент начебто задоволений, але це, мабуть, єдина така людина, крім суперників Динамо.
У матчі з Зорею з гостротою моментів стало ще гірше – крихітні 0,89 xG. Усі ця революційна перебудова під швидку гру з постійними навісами більше схожа на лотерею, ніж на бажання перемагати і боротись за титули. Ну, ок – Жерсон реалізував єдину точну подачу за весь матч (!), на тому вся користь і завершилася. Але ж Де Пена ці гольові навіси виконував і в рамках «тяганини в центрі», яка так не сподобалась Суркісу, що її визнали ледь не головною бідою команди.
Соль цікавіший за Жерсона, або Що робити з форвардами
Іспанський форвард прекрасно працює у зв'язці з Де Пеною. Карлос радів голу товариша у спарингу проти Кристала більше, ніж своєму – це приємно і показово. Соль стабільно знаходить моменти у фінальній третині поля і не лише у штрафному. Однак дуже помітно, що він розгубив впевненість, востаннє зігравши офіційний матч з перших хвилин ще півроку тому проти... Десни. Втратити 3-4 добрячих моменти, щоб забити ударом, який доволі рідко завершується взяттям воріт. Що ж переважить в оцінці іспанця? Очевидно, що це гравець настрою, якому потрібно давати стільки ж шансів, як Жерсону, а не просто випускати на 10 хвилин під тактику бий-біжи. Якщо Фран відчуватиме довіру тренера, голи підуть. Як на мене, це найсильніший на сьогодні форвард у Динамо при правильному його використанні.
Бєсєдін корисний будь-де, але тільки не як бомбардир, за що його недолюблюють чимало вболівальників. В Артема є свій стиль, він дуже добре працює на команду в окремих тактичних побудовах, вміє продавити і навіть обіграти. Однак цій команді потрібен більш забивний дев'ятий номер. Проти Кристала він вийшов чи то другим форвардом, чи то замість Циганкова праворуч. Парадокс: для специфічного силового футболу Михайличенка, показаного в перших двох матчах чемпіонату після зміни тренера, він підходив, мабуть, більше за Циганкова, але Артем лише в товарняку отримав перші хвилини.
Дискусійна теза, але на мій погляд, Жерсон узагалі виглядає не дуже переконливо на позиції єдиного форварда. Його постійно тягне ліворуч, він відірваний від решти партнерів, а реалізація моментів нічим не краща, ніж у того ж Соля. Можливо, гравця збірної Люксембургу варто спробувати у позиції відтягнутого форварда, вільного художника. Так, свої 2 голи за 3 матчі в УПЛ він забив, але команда у них набрала 2 бали з 9-и – і це ще пощастило, що Зоря не дотиснула.
Жерсон не знайшов себе в ролі центрфорварда Динамо, адже ніяк не може порозумітися з центральними хавбеками, хоча й дуже старанно працює. Та це не означає, що його треба списувати. Це гострий фланговий гравець, тож вінгера збірної Люксембургу можна використати і на позиції Вербіча, і навіть на місці Циганкова, аби збадьорити всіх конкуренцією чи дати відпочити лідерам команди часів Хацкевича. На обох флангах Родрігес забивав і асистував не менше, ніж у нападі. Дивно, чому ні Хацкевич, ні Михайличенко так і не наважилися поставити його ліворуч або праворуч в основі.
Велика ротація врятує Динамо? Реал Б Зідана як взірець
У своєму чемпіонському на всіх фронтах сезоні Зізу використовував широку обойму гравців. Звісно, була у Зідана залізна основа, але француз сміливо вирішив, що Роналду і компанія не витягнуть весь сезон без відпочинку. Лідери могли відпочити і навіть тимчасово відчути загрозу своїх позицій. Плюс постійно тримали в ігровому тонусі велику групу футболістів, які грали не меншу роль у перемогах протягом тривалого і важкого року, адже мали мотивацію щось доводити на тренуваннях.
Порівнювати кадровий потенціал столичних клубів буде некоректно, але декілька вдалих матчів цього сезону наштовхують на думку, що Михайличенко повинен взяти на озброєння «План Б», як називали гравців ротації того Реала в іспанських ЗМІ. Поки ж, на жаль, новий тренер повторює помилки попередника. Не більше парочки змін, та й ті часто вимушені. З одного боку Михайличенко говорить про необхідність мати велику обойму, з іншого – що проти Олімпіка, що проти Зорі, що й раніше при Хацкевичу грає переважно та сама обмежена група виконавців.
Ті ж Андрієвський, Сідклей і Кравченко сподобались у поверненні до основи. Бразилець цілком міг би підміняти Миколенка, щоб той виглядав свіжіше. Микита дуже продуктивно закрив увесь правий фланг проти Кристала, зігравши більше на атаку, ніж у захисті. Якщо Цітаїшвілі і Попова продовжити маринувати в дублі, то краще би вже в оренду віддали українських чемпіонів світу U-20. Хоча Гіо на флангах атаки і Денис з його вмінням забити головою і почати атаку аж ніяк не виглядають зайвими. Найкращу молодь потрібно підпускати активніше до основи, якщо не віддають в оренди – а то щось кар'єрний ліфт з молодіжки останнім часом геть зламався.
Гравці, які втратили місце у складі, чудово проявили себе під час міжнародної паузи. Шапаренко в матчах за молодіжку довів, що може бути плеймейкером, який зв'язує лінії і працює на команду більше, ніж ми звикли від нього. Пора вже повертати Миколу в центр поля, заслужив. Шепелєв також непогано увійшов у матчі Україна – Нігерія, встигнувши створити момент. Символічно, що саме після виходу Володимира і Буяльського (Віталій відібрав м'яч у вирішальному гольові епізоді), які видали 100-відсоткову точність передач, «синьо-жовті» організували камбек.
Караваєва також можна нарешті спробувати замість безальтернативного досі Кендзьори у матчах, де потрібно більше атакувати, ніж захищатися. Або й навіть Микиту Кравченка. Сезон, що складається не тільки з боротьби за чемпіонство і Кубок України, а й єврокубкових матчів у четвер, не вийде провести одним складом в обох турнірах. Якщо ж гравці сидітимуть лише на лаві запасних чи гратимуть у дублі, то й не зможуть якісно підмінити лідерів. А то виходить так, що ті ж легіонери отримують менше критики і більше шансів на помилки, а перспективних українців садять після першої ж невдачі чи відверто ігнорують.
Інтенсив від Гармаша з Де Пеною матиме продовження?
Хтось може сказати, що Кристал – це просто команда Другої ліги та ще й спаринг, але згадайте тоді, як команда ще Хацкевича грала влітку проти Полісся – іншої команди з 3-го дивізіону, коли безнадійно програли 1:2. Насправді тиждень тому Динамо нарешті дуже сподобалося, хоча суперник і занадто швидко психологічно зламався і посипався, а в обороні давав робити з собою ще більше, ніж Литва – збірній України. Звісно, київський клуб не громитиме своїх суперників в УПЛ так само ефектно і впевнено. Там спротив, закритість, компактність ліній і рівень захисників значно більші. Однак те, що спрацювало в неділю, можна спробувати втілити в життя і надалі.
Вперше при Михайличенку команда грала як та, що претендує на щось більше, ніж виглядати борцями з глибинки англійського футболу. Денис Гармаш і Карлос Де Пена відіграли дуже натхненно, креативно та інтенсивно з перших і до останніх хвилин. Це також цікаві опції для атакувальної гри, всім своїм виглядом хлопці напрошуються на новий шанс. Заміна Дениса в матчі проти Зорі взагалі, вважаю, виявилася фатальною. Гра з двома опорниками (Сидорчук і Кадірі), недоліки яких у грі в пас тільки посилились у цьому дуеті, замість надійності принесла лише страждання і футбол на відбій у стилі записного середняка УПЛ.
З Кадірі потрібно щось вирішувати
Тут ми підходимо до суперечливої гри Момо в центрі поля. Зараз топові клуби практично не тримають в основі гравців, націлених лише на руйнування, які відверто мучаться у конструкції атак. Так, він дуже потужний і непоступливий гравець, який виграє багато боротьби і міг би згодитися в центрі захисту чи проти грандів (чого було його на Суперкубок чи УПЛ проти Шахтаря не випустити, загадка), що домінують у володінні. Однак його позиційні хиби та невміння/небажання грати в пас часто коштують провалів у захисті та конструюванні атак. Навіть проти Кристала Кадірі, граючи в центрі захисту, відчував колосальні проблеми з початком атак і пресингом суперника.
У матчі проти Зорі динамівці віддали лише 216 передач, що стало абсолютним мінімум з часів одного з перших матчів Хацкевича проти Янг Бойз у 2017-му (194). Точність передач становила жалюгідні 67,6%. За останні 4 роки такої біди з Динамо не траплялося жодного разу, якщо взагалі колись. Відсутність пресингу, помножена на постійні необдумані та хаотичні закидання вперед на Жерсона і фланги з кожною хвилиною приводили до все гірших результатів. Команда відкотилася до версії Хацкевич.Початок і навіть «перевершила» її. Результат – ще 4 втрачені очки – виявився цілком закономірним, а Зоря могла й перемогу виривати.
Матчі як мінімум Циганкова, Миколенка, Шапаренка, Кадара і Вербіча у збірних доводять, що це не динамівці такі вже кепські футболісти без форми чи кондицій, а тренерський штаб частенько не може знайти для них оптимальні налаштування і розподіл ролей, який витискав би максимум ігрових можливостей. Скрипник дав чудовий урок, як можна грати у швидкісний атакувальний футбол, зокрема, і флангами, не жертвуючи при цьому центром поля. У матчі проти Кристала київська команда Б виглядала зовсім не так примітивно і розірвано. Штаб Михайличенка зробив висновки і готовий до офіційних перемог? Переконаємося уже невдовзі.