Всього за дві хвилини після появи на полі Бойчук прострілив у штрафний майданчик, де Артем Шабанов зрізав м’яч у власні ворота. А на п’ятій компенсованій хвилині Александру міг ставати героєм, однак не реалізував вихід віч-на-віч з воротарем.
– Проти киян ти провів лише сім хвилин, проте встиг зробити великий об’єм роботи і став одним з ключових виконавців у складі «зелено-білих».
– Враження від поєдинку суперечливі. По-перше, нічия з такою великою командою, як київське «Динамо» та ще й на виїзді – позитивний результат. Разом з тим, осад залишився. У нас був шанс, щоб вирвати перемогу, втім не вистачило фарту.
– Ти вийшов на поле на 83-й хвилині. Які вказівки отримав від тренерського штабу?
– Тренер відразу сказав, що ми граємо у два нападники, тому треба збільшити натиск на центральних захисників «Динамо». Ми мали активізувати пресинг і скористатися огріхами оборони. Вважаю, що нам вдалося додати в агресії і змусити суперника помилитися.
– Коли ти виконував простріл, то передусім адресував передачу Крістіану Понде?
– Насправді я чітко не бачив партнерів у штрафному майданчику. Вся справа в тому, що я опинився спиною до воріт. Знав, що у цій ділянці поля є наші гравці, тому повинен був загострювати і віддавати небезпечний пас. Так сталося, що м’яч опинився у воротах. Я є нападником і повинен забивати. Не важливо, що м’яч залетів у ворота не після мого прямого удару. Цей гол – зусилля всієї команди. Мені приємно було бачити радість в очах хлопців, коли вони підбігли до мене і ми святкували разом. Це найважливіше.
– Парадоксально, але ти міг виривати перемогу для «Карпат» після якісної передачі Понде.
– Вже згодом я переглянув той момент у повторі. Поруч був Жоао Діого і я міг віддавати йому пас. Однак в ту секунду я не бачив партнера, він перебував трохи позаду. Коли я виходив на побачення з воротарем, то помітив, що він падає у дальній кут, відтак вирішив пробити у ближній. Вдарив непогано, але кіпер залишив ногу – далі була поперечка і рикошет в інший бік. Скажімо так, пробачили суперника.
– Чи можна сказати, що гра на «Олімпійському» була однією з найбільш важливих у твоїй кар’єрі?
– Акцент треба зробити на фразі «одна з». Це справді важливий матч, хоча у мене, наприклад, є досвід гри в Азербайджані на переповненому стадіоні «Карабаха» у Лізі Європи за «Шериф». Тоді емоції також були неймовірні!
– Два місяці тому ти дебютував у «Карпатах». Повернення у збірну, ігрова практика, неймовірний вихід проти «Динамо» – погодься, чимало яскравих подій.
– Якщо чесно, то я не дуже задоволений своєю грою. Я впевнений, що можу більше. Мені давали шанс, та я не всіма нагодами скористався і не проявив свого максимуму. Тим не менше, я продовжую працювати. Так само плідно працює вся наша команда – тільки разом ми можемо вийти з цієї ситуації і досягти серйозних цілей. Сподіваюся, що матч з «Динамо» стане для нас позитивним імпульсом.