ФОРМАЦІЯ ТА СТАРТОВИЙ СОСТАВ
Хоча перед початком матчу було вказано формацію 4-3-3, але це була 4-1-4-1 під час володіння м’ячем. Як і у першому матчі, Михайличенко намагався зіграти широко як в атаці, так і в обороні. Без м’яча динамівці традиційно перебудовувалися у 4-4-2, що надає певних переваг. Після відбору м’яча відразу два гравці готові вийти в атаку з високих позицій. Достатньо дати їм точний пас.
Михайличенко знов вдався до певних тактичних експериментів які будуть описані нижче.
А ось із кадрами вийшло все набагато простіше. Лінія захисту без змін, Кенджора, Попов, Шабанов та Миколенко.
І тут єдине питання, чи ризикне Михайличенко посадити на лаву запасних Попова після відновлення Кадара.
В півзахисті, Сидорчук на позиції центрального півзахисника захисного плану. Центральні півзахисники Циганков (правоцентральний) та Шепелєв (лівоцентральний). Справа Караваєв, зліва Вербич. Тут питання по Караваєву, який може потрапити «у момент», але у нього дуже погано із реалізацією.
Вкотре, позиція форварда залишається за Бєсєдіним. Достатньо сумнівне кадрове і тактичне рішення.
4-1-4-1, ЩЕ ОДНА ВАРІАЦІЯ
Вибір «широкої» формації є цілком логічним з огляду на формацію та організацію гри суперника. Це 4-4-2 у достатньо простій, можна сказати, класичній реалізації. Два форварди, гра через швидкі фланги, центральний півзахисник у якості плеймейкера. Але і ці якості достатньо прості. Отримав м’яч, пасом розвернув атаку або лівим флангом, або правим.
Але якщо у першому матчі Динамо грало у 4-4-1-1, то цього разу Михайличенко обрав варіант який мав би з одного боку зачинити фланги для атак суперника, та прочавити захист через середню зону. Саме тому Циганков виходить на позицію номінального центрального півзахисника. Ось теплова карта Циганкова.
Вербич грає на лівому фланзі. Як можна бачити, більшість його дій у широкий позиції.
Якщо скласти обидві теплові карти, то можна побачити, що цим технічним гравцям Динамо не вистачало комунікації між собою та з іншими гравцями атаки у середній зоні. Ані Шепелєв, а ні Бєсєдін не змогли зіграти належним чином. Шепелєв грав надто низько. Це було добре для оборони, але погано для проведення комбінаційних атак. Бєсєдін, в цьому матчі, зіграв неякісно.
Так, форвард багато переміщався по фронту атак, торкався м’яча, але жодного зиску для Динамо тут не було. Це і тактична, і кадрова помилка Михайличенка. Граючі нижче Бєссєдін весь час знаходився в оточенні гравців суперника. Окрім його неточного удару в першому таймі мало що можна згадати.
Для такої гри варто було пробувати вивести Бєсєдіна на більш високу позицію, аби він зіграв «класичного» центрфорварда.
В цілому, план на гру провалився. В першому таймі динамівці більшою мірою діяли через фланги. Подачі та простріли, традиційно, не несли загрози для воріт суперника. Перспетивно, але не більше, виглядали зміщення флангових півзахисників в середину. Гравці Копенгагена оборонялися простим низьким блоком.
Як обійти такий блок наочно продемонстрував гольовий момент у виконанні Циганкова та Вербича. Хоча дуже непогана комбінація пройшла за основної участі Циганкова у першому таймі, там не вистачило завершення. А ось тут все було розіграно як по нотах.
Ключовим став рух Вербича із флангової зони до середини. Хоча тут не має нічого нового, такий прийом змусив гравців Копенгагена помилитися. Вони не змінили позиції, дивилися на м’яч та дали Циганкову простір. Вербич відчув момент, розіграв «стіночку».
Далі Вербичу вдалося вийти на позицію та виконати влучний удар.
Копенгаген лише підтвердив попередні висновки, надто проста команда. Так, гра низьким кількісним блоком в обороні. Але без потрібної компактності, пресингу та інших засобів оборони. До того ж, широка гра Динамо змушувала господарів дещо розтягувати лінії по ширині.
Проблема Динамо була у пласкій грі лінії атаки. Середні і довгі вертикальні та диагональні паси іноді дозволяли розганяти атаку. Але попереду варіантів було небагато, кросс чи поперечний пас. Розхитувати таку оборону потрібно через швидкий вертикальних рух гравців та м’яча. Умовно, віддав назад, відкрився вперед під пас. Відповідно, дії мають підтримувати партнери, тягти ширину, аби суперник не звузив свої позиції, не мав змоги перейти до кількісного відбору м’яча. Але гравці Динамо зіграли належним чином лише кілька разів за матч.
Можна робити висновок, що Михайличенко переоцінив суперника. Так, Копенгаген не створив багато моментів. Але і Динамо забило лише один гол.
ЗМІНИ ТА ЗАМІНИ
Дивно, але Михайличенко не став вносити зміни у гру після перерви. Невже наставника киян все влаштовувало?
Рух Вербича та, відповідно, Караваєва, із широкої позиції мав би стати частиною гри раніше. Шепелєв виконував більш захисну роль і підключався до атак з глибини. Технічним та творчим гравцям Динамо, Вербичу та Циганкову, не вистачало прямої комунікації. Бєсєдін діяв без швидкості, витрачав багато зусиль на боротьбу із суперником та безцільний рух навколо карного майданчика Копенгагена.
Тренер мав би відчувати такі моменти та вносити корективи у гру. Нехай і в перерві. Але по перерві змін не відбулося. Не відбулося і замін.
Тренер Копенгагену, коли ледве відчув що його гравцям не вистачає свіжості, почав робити заміни. Михайличенко не став відповідати. Так, фізична форма гравців Динамо на належному рівні. Але чи не варто було спробувати випустити Де Пену раніше, наприклад, замість Караваєва? Чи не можна було дати шанс Шапаренко? Чи не можна було спробувати Соля?
З іншого боку, для цього є логічне пояснення, яке, однак, не виправдовує.
Михайличенко, це вже можна бачити, не той тренер, який готовий діяти інтуїтивно та вносити зміни у гру. Команда та тренер діють за заздалегідь розробленим планом. Часу на розробку та відпрацювання цього плану, фактично, не має. Перша команда працює у напруженому графіку. Навіть якщо тренерський штаб розробить плани Б, В та навіть Г, відпрацювати їх на тренуваннях не має жодної можливості. Обмежитися розповідями на пальцях під час тактичних занять теж не варіант. Тож Михайличенко вирішив обмежитися одним планом на гру та не став «ламати» план, навіть з огляду на те, що він не працював належним чином. Добре, що гравці відчули ситуацію і створили належний момент.
До речі, що стосується створених моментів, в яких, зі слів тренера, «не вистачило везіння чи майстерності» , то тут не так райдужно. Більше половини (53%) ударів Динамо із-за меж карного майданчику. Лише 4 удари з 17 у площину воріт. Команда Михайличенка мала проблеми із проникненням у третину суперника та завершенням атакувальних дій.
ВИСНОВКИ
Можна погодитися із головним тренером, Динамо втратило 2 очки. Обрана тактика допомогла зіграти в обороні. Але в атаці були проблеми.
Тренерський штаб, дещо, переоцінив суперника. З іншого боку, Динамо має проблеми із атакувальними діями і в УПЛ. Неодноразово вказувалося на те, що тренерський штаб має працювати більше над побудовою саме атакувальної гри.
Проте, складний та насичений графік, напевне, не дозволяє організувати відповідний тренувальний процес. Тож більшою мірою і тренери, і вболювальники, мають надіятися на індивідуальні дії гравців, стандарти та банальне везіння.
В цілому, Динамо поки що, виконує план на Лігу Європи. А попереду складний матч із Шахтарем у чемпіонаті України.