«Динамо», безумовно, виступило нижче всякої критики. В жодні ворота, ні в які-небудь розумні версії не лізе таємнича метаморфоза київської команди в перерві, коли нехай не кращий, але один з найкращих, атакуючий і забивний тайм змінився кошмаром імені старого Маркуса Розенберга, який проводив останній матч за «Мальме», але відвантажив нам двушку. Відразу згадався анекдот/бувальщина про прощальний матч Михайла Месхі, в якому тбіліське «Динамо» зійшлося з уругвайським «Насьоналем». За легендою, після матчу бразильський тренер гостей Зезе Морейра запитав, з ким це так чуттєво прощаються. Йому показали. «Що?! Якщо він іде, то хто ж залишається? Ці, чи що?!».
Проте поразка киян, незважаючи на всю її огидність, незважаючи на всі принизливі епітети, яких удостоїлася команда в повному складі... Стоп, тут я трохи пересмикую. Як завжди, вболівальники поливають тих, хто їм глибоко несимпатичний, геть забуваючи про тих, кому готові багато прощати. Підхід, м'яко кажучи, вибірковий - так ви самі знаєте! Хоча, може бути, за даним матчем якраз і варто було б застосувати диференційований підхід: адже атака своє завдання виконала, «трієчку» відвантажила, а от оборона — то є воротар, захисники і всі, хто їм допомагав, від опорника до атакера, що прийшов на стандарт — провалилися по повній…
До речі, два м'ячі зі стандартних положень залишили масу питань з приводу підготовки команди конкретно до цього суперника. І це такі питання, від яких не відмахнешся навіть при дуже доброзичливому настрої.
Так от. Проте поразка киян не заважає їм мати прекрасні шанси на вихід з групи-досить обіграти «Лугано» вдома в останньому турі, що бачиться більш ніж здійсненним завданням. Інше питання, що це дуже контрастує з нашими очікуваннями і прогнозами, з уявленнями про те, яким має бути місце «Динамо» в цій групі! Це вже інше питання, але все одно моторошно», - написав Франков в передовиці 94-го номера видання.