- Сьогодні у футболі є чимало по-справжньому класних гравців - крім Ліонеля Мессі і Кріштіану Роналду це Вірджіл ван Дейк, Садіо Мане, Кіліан Мбаппе, Мохаммед Салах, Роберт Левандовскі, - вважає найкращий футболіст Європи 1986 року. - Але те, що відбувається на протязі одинадцяти останніх років, чесно кажучи, вже набило оскому: «Золотий м'яч» виграє той Мессі, то Роналду. А потім знову: то Роналду, то Мессі. Ясна річ, обидва виступають в найкращих клубах чемпіонатів Іспанії і Італії - «Барселоні» і «Ювентусі», ігри за участю яких регулярно показують по телебаченню. Мабуть, через це ми недостатньо бачимо в справі інших гідних кандидатів. Адже так можна втратити людей, які дійсно заслуговують почесного трофею.
Особисто мені складно зрозуміти, чим керуються журналісти, віддаючи свої голоси за того чи іншого кандидата. Якщо взяти показники того ж Мессі в цьому календарному році, то так і хочеться запитати: чого він реально домігся з «Барселоною», крім як перемоги в іспанській Прімері? Ясна річ, що «синьо-гранатові» - найкраща команда в Іспанії, і аргентинець може забивати в її складі м'ячі цілими мішками! А ось на міжнародній арені з каталонським клубом цей футболіст вибув з Ліги чемпіонів на стадії півфіналу, а зі збірною Аргентини нічого не показав, зайнявши лише третє місце на Кубку Америки.
Так, Мессі - футболіст від Бога І наділений незвичайним талантом. Він в повному порядку, як, втім, і Кріштіану Роналду. Але не можна ж весь час тільки їх виділяти! Не повинно бути так, що аргентинець отримає десять «Золотих м'ячів», а португалець шість або сім! Це вже явний перебір. Не варто забувати і про інших гравців, які виступають в інших національних чемпіонатах. Пам'ятається, на початку нинішнього десятиліття найкращим футболістом Європи повинен був стати іспанець Андрес Іньєста, однак цього не сталося. Тоді я і задумався: що ж відбувається? Гегемонія двох гравців, зізнатися, виглядає вже смішно. Коли я був гравцем, конкуренція в суперництві за «Золотий м'яч» була куди більшою.
- Чи не вважаєте ви, що визнання володарем «Золотого м'яча» 2018 року хорвата Модріча було нічим іншим як бажанням розбавити багаторічну гегемонію Мессі і Роналду кимось новим?
- Засновники призу пішли правильним шляхом, розширивши коло його потенційних претендентів. Присудження звання найкращого в Європі за підсумками минулого року Луці Модричу вселило деякі надії по частині різноманітності. Але на початку грудня нинішнього, на жаль, все повернулося на круги своя.
- Можливо, саме з цієї причини Кріштіану Роналду не було на урочистій церемонії нагородження «Золотим м'ячем», що проходила в Парижі в понеділок увечері?
- Вважаю, що це неправильно. Такий вчинок з боку португальця - неповага до людини, який разом з ним боровся за цей приз. Потрібно бути вище якихось особистих амбіцій або образ - це ж здорова конкуренція, а не якась війна. Футболісти - люди, які займаються однією справою, виходячи на поле. А залишаючи його, колеги по ремеслу повинні потиснути один одному руки і, гідно оцінивши гру суперника, сказати: «Це сила! Це міць!». Саме в такому поважному ключі, до речі, усі ми повинні виховувати своїх дітей.
- А що скажете про найближчого конкурента аргентинця - Вірджіла ван Дейка, що відстав за очками від лауреата на зовсім небагато?
- Згоден з думкою багатьох уболівальників і фахівців, що голландський легіонер «Ліверпуля» ван Дейк також заслуговував стати володарем «Золотого м'яча». Він блискуче провів цей календарний рік, причому не тільки в складі англійської команди, але і збірної Голландії, капітаном якої є. З «Ліверпулем» ван Дейк завоював срібло в англійській Прем'єр-лізі, виграв Лігу чемпіонів і Суперкубок УЄФА, а з національною збірною фінішував на першому місці у відбірній групі Євро-2020, здобувши путівку в її фінальну частину.
- З ким із володарів «Золотого м'яча» крім співвітчизників - Олега Блохіна та Андрія Шевченка ви знайомі особисто?
- З багатьма. З Луїшем Фігу, Марко ван Бастеном, а також Жан-П'єром Папеном, з яким тричі разом грали у виставкових матчах за збірну світу. Хороший хлопець. Прекрасні стосунки склалися у мене з Францом Беккенбауером, Мішелем Платіні, Лотаром Маттеусом, а також з покійним Львом Яшиним. За місяць до його смерті, на початку 1990-го року, ми разом були в Парижі на заході, присвяченому найкращому футболістові Європи всіх часів, яким був визнаний Альфредо Ді Стефано. Сиділи з Львом Івановичем в ресторані - обідали, спілкувалися. Чудова людина.
- У минулому році до вас в Одесу приїжджав ще один колега по трофею - болгарин Христо Стоїчков, який був удостоєний звання найкращого в Європі в 1994-му ...
- Так, Христо був в Україні в незвичній для себе ролі - він знімав фільм про володарів «Золотого м'яча». З цією метою він і приїжджав до Києва для спілкування з Олегом Блохіним, а в Одесу - для зустрічі зі мною. Все було дуже красиво. Сподіваюся, фільм вийде відмінним. До речі, зі Стоїчковим скоро ми повинні летіти до Ізраїлю, куди нас, як володарів цінного трофею від France Football запрошують.
- Пам'ятаєте ту щасливу мить, коли дізналися про присудження вам «Золотого м'яча»?
- Звичайно ж, пам'ятаю! Хіба таке можна забути? Після важкого сезону 1986 року я проводив відпустку в рідній Одесі, де мене ця новина і застала. Про те, що мені буде присуджений «Золотий м'яч», дізнався майже за місяць до того, як підсумки голосування повинні були бути оприлюднені. Мені подзвонив Андрій Піналов, який працював в структурі київського «Динамо» і співпрацював з France Football. Першою цю щасливу для мене новина дізналася мама, а потім і інші рідні, друзі, одноклубники. Всі за мене раділи, було багато привітань. Було дуже приємно усвідомлювати, що стільки людей назвали моє прізвище в референдумі настільки авторитетного видання.
Не встиг я відійти від приємного шоку, як в Україну приїхали представники France Football, які брали інтерв'ю і провели фотосесію в Києві. А коли незабаром підсумки французького видання були опубліковані, кількість поздоровлень зросла. Пам'ятаю, як привітав із завоюванням почесного звання Валерій Васильович Лобановський обійняв мене і сказав: «Цей рік був твій, ти заслужив визнання». Той мій успіх став можливий завдяки впевненій і злагодженій грі всього колективу «Динамо» і збірної СРСР, що допомагали мені багато забивати - як на внутрішній арені, так і в єврокубках, в матчах за національну команду на чемпіонаті світу в Мексиці і в відбірковому циклі європейської першості.
- Своїх конкурентів в суперництві за «Золотий м'яч» пам'ятаєте?
- Зрозуміло. У той час в Європі виблискували багато футболістів. На мексиканському Мундіалі здорово проявили себе англієць Гарі Лінекер, який тільки перейшов з «Евертону» в «Барселону», і іспанець Еміліо Бутрагеньо з «Реала». Обидва нападники відзначилися високою результативністю: перший забив шість м'ячів, а другий стільки ж, як і я - чотири.
- Наскільки відомо, свій «Золотий м'яч» ви зберігаєте в сейфі одного з банків. Як часто доводиться його звідти витягати?
- Разів зо три на місяць. Я постійно їжджу на дитячі турніри, і хочу, щоб юні футболісти не тільки бачили цей трофей, а й розуміли, що стати його володарем цілком реально. Ось і найближчим часом у мене намічається поїздка в Тирасполь. В рамках візиту в якості гостя я буду присутній на великому дитячому турнірі, куди також візьму «Золотий м'яч». Потім на мене чекає вояж на подібне змагання в Казахстан. Постійні переміщення по світу - справа хоч не з легких, проте вельми почесна. Вважаю своїм обов'язком робити все для того, щоб якомога більше людей різного віку отримували задоволення від гри мільйонів - як в ролі учасників, так і глядачів.
- Як вважаєте, наскільки довго футбольній Україні доведеться чекати появи чергового володаря «Золотого м'яча» серед співвітчизників?
- Наша країна багата на таланти, в тому числі і на футбольні. Судячи з того, що незважаючи на різного роду проблеми, наш футбол продовжує перебувати на плаву і навіть радувати результатами, шанси на появу нового лауреата France Football серед українців є. Хто знає, може вже найближчим часом хтось із молодих футболістів заявить про себе на повний голос в Європі. Цей календарний рік показав, що український футбол знаходиться на правильному шляху. Перемога нашої молодіжної збірної на чемпіонаті світу в Польщі і вихід національної команди з першого місця у відбірковій групі Євро-2020 говорять багато про що. Хочеться побажати нашим футболістам подальшого прогресу та успіхів. Приємно, що серед них є і вихованець нашої з Олегом Блохіним футбольної школи - динамівець Віктор Циганков. За ним, як і за цілою низкою інших талановитих хлопців, майбутнє футбольної України.