- Андрію, які це за рахунком для тебе збори у Марбельї? Це ідеальна локація для міжсезонної підготовки?
- Статистику я не веду, але вже досить-таки багато разів приїздили сюди, тому, в принципі, нічого нового в плані побутових питань немає. А взагалі, де ми будемо тренуватися, вирішує тренерський штаб. Для футболістів, думаю, це не настільки важливо. Ми і так місяць відпочивали, знали, що на нас чекають збори. Неважливо, де вони будуть, ми ж не на відпочинок їздимо. Попереду важка робота, і я думаю, все одно, де вона проходить. Головне щоб погодні умови сприяли нормальним тренуванням, щоб були хороші поля. А в плані готелів у нас завжди порядок, аби було зручне ліжко, щоб можна було виспатися.
- Що скажеш про суперників під час зборів? Легше готуватися до сезону, граючи проти сильних команд або проти слабких?
- Звичайно, краще грати з сильними суперниками, але ви ж розумієте, що перший збір ми використовуємо на те, щоб відпрацювати тактичні схеми. Фізичне навантаження дуже сильне, тому нам ще зарано грати з найсильнішими суперниками. На другому зборі будуть сильніші команди, і я думаю, що тренерський штаб робить правильно, що на першому зборі ми граємо не з топ-командами. Нічого страшного, для нас найголовніше – напрацювати взаєморозуміння серед команди, пригадати ті сильні сторони, які у нас були до зимової перерви.
- «Динамо» під час першого збору все-таки зустрілося з одним дуже серйозним суперником – учасником плей-офф ЛЧ, «Базелем». Як так сталося, що ведучи в два м'ячі, «Динамо» поступилося?
- Ми дивимося не на результат, а на гру. Звичайно, будь-який спортсмен хоче вигравати в кожному змаганні, де він бере участь. Нам не вдалося перемогти, але нічого страшного. Ми працюємо, стараємося, і тренерський штаб задоволений усіма гравцями без винятку. Так що в програші «Базелю» я нічого страшного не бачу.
- Сергій Ребров наголошував на тому, що на кожен матч ставиться певне завдання. Які завдання найчастіше звучали перед контрольними іграми першого збору?
- Зараз всі грали по тайму, і тільки в останніх матчах – по 60 хвилин. Принципи гри не змінюються, всі ті ж, що від нас вимагалися – комбінувати, створювати багато моментів, володіти м'ячем, грати першим номером. Але зараз тренерський штаб просить нас, аби ми ще й весь час пресингували, тому що нам зараз потрібно працювати над фізичними кондиціями. Коли ти весь час пресингуєш, то, звичайно, фізичні кондиції набираються з кожною грою.
- Деякі спаринг-партнери, зокрема ангольська «Бенфіка», південнокорейський «Самсунг» грали проти «Динамо» в тому ж стилі, що і більшість команд УПЛ. Все ще є проблеми з подоланням масованої оборони?
- Так, було незвично, зазвичай на зборах усі команди грають у відкритий футбол, намагаються атакувати, а ці команди окопалися біля своїх воріт і навіть не думали про атаку. Дійсно, є деяка схожість із командами з чемпіонату України, особливо коли ми граємо домашні матчі. Для нас цей досвід – величезний плюс, нам потрібно вчитися впевнено справлятися з такими командами. Досить згадати домашню гру з «Олімпіком», коли вони закрилися в глухій обороні, і ми зіграли 0:0, втратили очки. Для нас ці ігри дуже важливі, потрібно вчитися на такому супернику, щоб не допускати помилок у чемпіонаті.
- Матчі майбутнього суперника «Динамо», «Генгама», вже доводилося дивитися?
- Поки нічого не дивився, але, звичайно ж, із цікавістю спостерігаю за результатами, знаю, що не так давно вони обіграли ПСЖ. Поки більше слідкую за результатами, цікавлюся, як вони виступають у чемпіонаті. Десь за тиждень до першої гри ми почнемо цілеспрямовано готуватися до матчів із цією командою, вивчимо її сильні і слабкі сторони, нам все розкладуть по поличках. Так що я впевнений, що з підготовкою до «Генгаму» ніяких проблем не буде.
- За керівництва Олега Блохіна тебе вважали більше півзахисником, а за керівництва Сергія Реброва тебе вже більше характеризують як нападника. Як ти сам можеш позначити своє амплуа на даному етапі розвитку команди і своєї кар'єри?
- Звичайно, мені більше хотілося б грати на атаку і при цьому не оборонятися, але футбол зараз такий, що треба вміти як атакувати, так і оборонятися. Тому зараз я, напевно, все-таки півзахисник. Тренерський штаб вимагає, щоб я відпрацьовував в обороні, тому що в сучасному футболі якщо один або, тим більше, два гравці будуть випадати з оборони, то для суперника не складе труднощів провести хорошу атаку. Так що треба вчитися і оборонятися, і, в той же час, додавати в атаці.
- Тим не менш, ти забив більше за інших українських гравців у 2014 році. Це означає, що за керівництва Реброва ти став більше забивати?
- Звичайно, мене ця статистика лише радує. Я старанно працюю на тренуваннях і буду сподіватися, що в цьому році я буду забивати не менше. Принаймні, хочеться в це вірити.
- Гра через контроль м'яча вже стала фірмовим почерком для «Динамо»? Гравці вже звикли до такого стилю гри?
- Так, я думаю, у кожного тренера є свій почерк, і кожен тренер хоче бачити від своєї команди ту гру, яка йому подобається. Сергію Реброву та його помічникам більше подобається контроль м'яча. Це видно і зараз, хлопцям теж це подобається, тому що ніхто не любить бігати по 70 хвилин без м'яча, намагаючись його одібрати. Хлопці прислухаються до тренерських порад і справді видно, що ті моменти, про які тренери нам кажуть, насправді відбуваються в грі. Всі слухають і бачать, що це дійсно допомагає нам весь час контролювати м'яч, створювати небезпечні моменти.
- Які, на твою думку, перспективи в «Динамо» виграти у цьому сезоні чемпіонат і Кубок, які шанси в Лізі Європи?
- Треба грати від одного матчу до іншого. Три очки даються як за перемогу над «Шахтарем», так і за перемогу над «Олімпіком». Потрібно максимально концентруватися на найближчій грі, грати з максимальною самовіддачею, і тільки тоді ми можемо чогось досягти. Багато говорять про те, що у «Динамо» вагомий відрив від «Шахтаря» - п'ять очок, але поки що не потрібно робити ніяких гучних заяв. Було таке, що перевага і в 11 очок розтрачувалося. Для нас найголовніше завдання – зберегти ту гру, яка у нас була у першому колі, і додати щось нове, аби була велика різноманітність ігрових варіацій, тому що суперники теж не сплять, спостерігають, вивчають нас. Якщо ми будемо жити єдиною метою – перемагати в кожній грі, то ми можемо досягти багато чого.
- Разом з Євгеном Хачеріді і Сергієм Рибалкою ви поклали початок традиції на цих зборах залишатися після кожного тренування на захоплююче змагання «хто першим впустить м'яч на землю». Чим викликаний цей порив?
- Просто тягне до м'яча, хочеться залишитися після важкої роботи, у своє задоволення потримати м'яч у повітрі, перевірити, хто більш технічний. Тим більше, якщо поле десь нерівне, треба, щоб хтось підрівняв його до наступного тренування
(сміється).
- Тим не менш, багатьох уболівальників цікавить статистика результатів!
- Женя Хачеріді з Рибалкою постійно поле укочують
(сміється).
Я, напевно, трішки меншою мірою. А якщо чесно, буває по-різному. Явного аутсайдера у нас немає.