Богдан Бутко: «Переходи українців до Росії не повинні розглядатися під кутом політичної ситуації»

Футбол України 16 Лютого, 15:33
24-річний український захисник «Шахтаря» Богдан Бутко розповів про перегляд у пермському «Амкарі» та своє ставлення до переходу українців у російські клуби.

24-річний український захисник «Шахтаря» Богдан Бутко розповів про перегляд у пермському «Амкарі» та своє ставлення до переходу українців у російські клуби.

«Зараз якраз після другого збору у команди вихідні, а після них я повертаюся в розташування «Амкара» на третій збір. Контракт поки ще не підписаний, так що і далі триватиме перегляд. На даний момент вирішуються робочі моменти за контрактом, власне, з «Амкаром» і «Шахтарем», з яким у мене є чинна угода, -

сказав Бутко в інтерв'ю Football.ua.

- Ось що хочу сказати: в «Амкарі» дуже багато як російських гравців, так і легіонерів: поляки, молдавани, болгари. Так от, російські хлопці дуже добре до мене ставилися. Вони теж переживають з приводу війни, запитують у мене, як батьки, як там моя сім'я, що та як взагалі у нас, в Україні. Я вважаю, що переходи українців до Росії не повинні розглядатися під кутом політичної ситуації. У футболіста зовсім інше життя. Не потрібно ворожо налаштовуватися на подібні переходи в російський чемпіонат. З усіх інших країн футболісти можуть переходити в Росію, а українці не можуть? Чому так? Я не вважаю це правильним. У футболістів кар'єра не така вже довга, а така політична ситуація може тривати і десять років. Чому тоді гравець не може виїхати в Росію, якщо його запросить хороший клуб, якщо надійде вигідна пропозиція? Це не зовсім правильно, на мій погляд.

Чому той же Воронін міг грати довгий час в московському Динамо, і в той же час у збірній України? Всі нормально до цього ставилися. Так, тоді не було такої ситуації в країні, а зараз вона є, але я не розумію, чому питання з переходами так ревно розглядається саме у футболі. Адже футболісти, можна сказати, - люди дуже далекі від політики взагалі. І вважати нас ворогами не треба. Я - українець. Я переживаю за Україну. Але у мене життя зовсім інше. Мені потрібно рухатися у своєму напрямку, тому що у мене така професія».