Для точності картини наведемо цитату Луческу, подану на офіційному сайті «Шахтаря»:
«Мені подобаються продинамівські фахівці, які радіють, коли нас карають арбітри, і кажуть, що суддівство було відмінним, хорошим. Про це я говорив тільки що і у флеш-інтерв'ю. Хочу попередити, що ми будемо грати до кінця, поважаючи чемпіонат, всіх суперників, дотримуючись своєї професійної діяльності. Але поки чемпіонат штучний, створений для однієї команди. Невідомо, чи будуть завтра проводитися якісь матчі чи ні. П'ять команд не грають на своїх полях... Я дуже розчарований ситуацією, яка сьогодні склалася в чемпіонаті України. Нас чекає дуже складна і відповідальна гра Ліги чемпіонів у Мюнхені. Ми представляємо український футбол на міжнародній арені і хочемо показати себе там з кращого боку проти, напевно, кращої команди у світі на сьогодні».
Ніхто не заперечує досягнень Луческу в українському футболі, його перемогу в Кубку УЕФА і постійні виходи до стадії плей-офф Ліги чемпіонів. Однак, яким би не був рівень досягнень, треба поважати країну, в який ти живеш і працюєш. Ситуація, що склалася у нашій країні і відобразилася на всіх сферах життя, в тому числі й на футболі, не влаштовує не лише Вас, пане Луческу, а нікого з українців, нікого з цього народу, який бореться за свою землю і свою незалежність.
Так, чемпіонат вийшов усіченим через окупацію-анексію Криму та через атаку російської армії на Схід України, через що п’ять українських команд не мають можливості грати на своїх стадіонах і готуватися на своїх базах. Але футбол не єдина сфера життя, яка змушена шукати вихід у складній ситуації. Сотні тисяч людей з Криму і Донбасу вимушені втікати від війни, рятуючи себе і своїх дітей від смерті. Цих людей приймає решта країни, намагаючись допомогти усім, чим може. Незважаючи на війну, наша країна продовжує жити: кожна сфера життя зазнала впливу війни, але ми розуміємо наскільки важливо зберігати життєдіяльність країни. Український народ бореться і, хоч йому дуже важко, він не збирається здаватися.
Згадані п’ять клубів – «Шахтар», «Металург», «Зоря», «Іллічівець» та «Олімпік» – змушені були знайти собі інші українські арени в якості домашніх. Зрозуміло, що кожному із цих клубів важче готуватися і використовувати фактор домашнього поля у нинішніх умовах, але не можна не зауважити підтримки цих клубів з боку мешканців міст, де вони тепер квартируються. Я особисто переконався у цьому, відчувши палку підтримку «Шахтаря» у моєму рідному Львові, на матчі Ліги чемпіонів проти «Баварії».
Називати чемпіонат штучним і створеним для однієї команди і гірко, і смішно.
Смішно, тому що першочергова думка Мірчі Луческу про конкурента, а не про власну гру, яка, до речі, у матчі проти «Ворскли», була на високому рівні. Якщо продовжити логіку думки тренера, то якісь «темні сили» створили цей чемпіонат для київського «Динамо», тобто іншими словами вся ця війна була задумана для того, щоби створити чемпіонат для однієї команди. Хіба винні «Динамо» чи «Дніпро» у тому, що у тому, що можуть грати на своїх аренах у чемпіонаті? Але у Лізі Європи «Дніпро» теж грає на арені, дозволеній УЕФА, і не каже про штучність. Так само смішно чути про радість «продинамівських» спеціалістів, адже «прошахтарських» експертів на нашому ТБ аж ніяк не менше.
Та не було б так смішно, якби не було так гірко. Гірко чути слова Луческу тому, що не один він у складній ситуації. Повторюся, ця ситуація не влаштовує нікого.
Але уявімо собі, що чемпіонат не проводився б зовсім. Що було б тоді? Всі українські гравці і тренери усіх українських клубів, а разом з ними і легіонери, мали б шукати собі роботу за кордоном і чи багато би знайшли? Чи було би краще Луческу готувати команду для участі у Лізі чемпіонів? А що було би зі збірною України?
Зупинилася б уся система і наш футбол на багато років застряг би у в’язкому болоті невизначеності, з якого би довелося довго і важко вибиратися. Так, і зараз важко, але клуби продовжують існувати, знаходять мінімальні можливості для того, щоби зберегти своєї ім‘я і свою історію.
«Шахтар», «Чорноморець», «Металіст»… Це вагома частина культури, не лише футбольної, загальноукраїнської. І молодші клуби (різні по молодості) – «Іллічівець», «Металург», «Олімпік» – теж залишили свій яскравий слід в українській футбольній історії. Нелегко й решті клубів, які грають на території, вільній від загарбників. Немає зараз клубу, в якого б не було фінансових труднощів або незручностей. Майже у кожному турі може виникнути небезпека переносу матчу, але, попри це, клуби роблять все, аби гра відбулася.
Наш чемпіонат не штучний, пане Луческу. Цей чемпіонат такий, яким може бути у час війни. Але ми не зупиняємося, ми продовжуємо йти крізь терни, зберігаючи власну ідентифікацію. Війна рано чи пізно закінчиться і треба буде багато що відбудовувати. Але зберегти те, що у нас є зараз, чи бодай більшу частину українського надбання, вкрай важливо.
Мені зовсім нескладно зрозуміти імпульсивність тренера одразу після гри: упродовж своєї кар’єри я працював із різними наставниками. Однак після виграного матчу з рахунком 3:0, навряд чи можна бути неврівноваженим. Отож, ці думки «про штучність», певно, засіли у Вас у серці давніше, і від цього ще більш прикро. Чемпіонат непростий, але, аж ніяк не штучний. Це чемпіонат гідності, якщо хочете. Його існування важливе і для українського спорту, і для українського духу.
І ще один момент. Вже вибачайте, за мій докір, сорокарічного юнака Вам, досвідченій, майже сімдесятирічній людині. Однак за 10 років роботи в українському клубі не вивчити мови цього клубу – не лише для мене означає рівень поваги до країни і краю, де ви такий тривалий час працюєте. До того ж, зважаючи на Ваш лінгвістичний талант, який включає, за моїми підрахунками, щонайменше п’ять мов.
Що, на Ваш погляд, відчуває український журналіст, коли чує Хосепа Гвардьолу, який на другий рік роботи у мюнхенській «Баварії», спілкується німецькою, а після цього чує Вас, котрому питання і українською, і російською досі потрібно перекладати? Не кажучи вже про Ваші відповіді.
7 років тому, 2008-го, я востаннє брав інтерв’ю у Вас. Англійською. Ви чудово спілкуєтеся. І тоді ми, зокрема, говорили з Вами про російську. Ви казали, що все розумієте, але соромитеся того, що будете говорити з помилками. Однак тоді, можливо жартома, сказали, що збираєтеся надолужити цей момент.
Прикро, що Вам досі не вдалося цього зробити…При всій повазі до Вас, пане Луческу, виявляйте повагу до Країни, в якій Ви працюєте і якій зараз дуже нелегко…
Олександр ГЛИВИНСЬКИЙ