Головний редактор журналу «Футбол» - про форвардів, яких не любив Валерій Лобановський, та його тренерський підхід.
«У Лобановського було три нелюбимих форварди, яких він приводив у цьому плані в приклад - Ширер, «БіркОфф» і Роналдо, а ось Хескі був для нього прикладом сучасного форварда. Що ж. Такий був його погляд на футбол, і з ним не так вже й легко посперечатися. Ширер дійсно збіднював футбол «Ньюкасла» тим, що вся команда грала на нього, і ні до чого хорошого «сорок» це не привело. (Можна згадати, що «Тоттенхем» без Грівза був сильніше, ніж з цим великим забивалою). Просто Роналдо, на відміну від Ширера, все-таки був генієм, не кажучи вже про те, що як би не було ВВЛ противно, у світі є приклади команд, які вимагали мінімального тренерського втручання... Зате Ширера патологічно люблять уболівальники, такий собі народний нападник, і це, можливо, цінніше багатьох трофеїв «, -
написав Артем Франков в своїй конференції на MatchDay.ua.
«Іноді мені здавалося, що ВВЛ - все ж він радянська людина! - надмірно багато уваги приділяв саме команді, принаймні, не визнаючи відкрито, що якщо у тебе за спиною човникують Макелеле з Лампардом, то нападаючий може почувати себе набагато вільніше (хоча Дрогба на стандарти до своїх воріт бігав!). Та ж збірна Бразилії - там такі опорнички бігали, що чого ж Ро-Рі-Ро не грати, радуючи публіку? Хоча й чемпіонат той видався досить халявним, як не крути...»
«Я можу припустити одне: Лобановський дуже оцінив би команди Моуріньо і його підхід, де на оборону повинні грати всі, від Азара до Вілліана. А Іванович, можливо, грав би не в «Локомотиві», а в «Динамо»))) Та багато в Києві було б інакше, вважаю».
«Вся історія футболу (та хіба тільки футболу!) - нескінченна суперечка концепцій, нескінченний пошук оптимуму між універсалізацією і спеціалізацією. Про що говорити, адже за часів ВВЛ іспанка 4-2-3-1 ще й близько не завоювала світ...» -
зазначив Франков.