Знаменитий захисник «Динамо» 70-х років Стефан Решко згадує легендарні перемоги команди в Кубку Кубків та Суперкубку УЄФА в 1975 році.
Про перемогу в Кубку Кубків УЄФА
- Там де футбол, змагання - там потрібен результат. Це не художня гімнастика, або фігурне катання, де важлива естетика... Вдома «Динамо» обов'язково повинно було вигравати. А на виїзд їздили, теж намагаючись перемогти, в матчах зі «Спартаком» або іншими сильними командами, грали на нічию, контратакуючи. Нас не всі любили, в тому числі і журналісти, дорікаючи у відсутності видовищного футболу. Але Валерій Лобановський казав: «Подивіться на результат!». До фіналу у нас був складний шлях. У цьому сезоні ПСВ став чемпіоном Голландії, команда була сильнішою за «Аякс» та «Фейєноорд». Перед грою з нами вони перемогли «Бенфіку» 5:2. Був у нас такий мандраж перед матчами. Доктор наш, Берковський, каже: «Я вийшов на розминку і бачив, що вони з м'ячем творять!»
А у нас Республіканський вщерть заповнений! Ми вийшли, показали свою гру. Рудаков кидаємо м'яч Трошкіну, той проходить метрів 80, прострілює, і Колотов з глибини «вколочує» м'яч у Бессарабські ворота. Був момент, коли нам повело, штанга виручила. Але в підсумку перемогли 3:0 і на виїзд поїхали вже спокійними. ПСВ був найсильнішою командою на нашому шляху до Кубка, «Ференцварош» і «Айнтрахт» ім поступався.
Хоча, угорський футбол тоді був непоганий, «Ференцварош» до цього виступав у фіналі Кубка чемпіонів. Досвідчена команда, але ми були на голову сильнішими, обігравши у фіналі 3:0!
Про перемогу в Суперкубку УЄФА
- Валерій Лобановський відправився в Мюнхен за три-чотири дні до матчу, подивитися гру «Баварії». Нас на матч чемпіонату СРСР вивів Олег Базилевич. Не пам'ятаю, з ким вже грали, але травми отримали наші Онищенко, Мунтян... Приїхали на гру в Мюнхен, виходимо на тренування у складі семи осіб, ще два бігають навколо поля і ще три сидять на лавці. Базилевич каже Лобановському: «У нас п'ятеро травмовано!». «Чому ви мені не подзвонили, краще б виплатили неустойку та відмовилися від гри», - відповідає Лобановський. Але ми готувалися, граючи в першому матчі в «виїзну» модель. Так ми тоді називали тактику від оборони, на контратаках.
У «Баварії» в атаці була людина-гол Герд Мюллер. Мені потрібно було його тримати: мовляв, якщо він нам не заб'є, то ніхто не заб'є. Ми виграли, супер-гол забив Блохін. Прямо скажу, пощастило нам. Гра була не дуже видовищною, від оборони.
У Києві не грав Колотов. Він травмуи зазнав ще в першому матчі, але дограв до кінця. Ось такі бійці були! Зараз би винесли і місяць не бачили на тренуваннях.
Ми досягли такого успіху, і на такий рівень в Україні досі ніхто не вийшов. «Шахтар» виграв Кубок УЄФА, але Суперкубок взяти не зміг. Так, виграв Суперкубок «Зеніт», але там грали одні іноземці.
У 1976 році ми почали готуватися до Олімпійських ігор. І тут почалися проблеми, я вже говорив про це. Тренери припустилися помилки, трохи нас перетренувавши. На Олімпіаді СРСР посів третє місце, це був провал. Базилевич пішов, Лобановський залишився, трохи переглянувши програму. В осінньому чемпіонаті СРСР посіли друге місце, наступного року вийшли в півфінал Кубка чемпіонів, перемагали ще раз «Баварію». Такий був рівень тієї команди, зараз про таке можна лише мріяти. Це було наше славне «Динамо»! Якому ми робили ім'я, і яке нас вивело на новий рівень. Завжди повторюю: «Мені «Динамо» дало набагато більше, ніж я дав «Динамо».