Фішка перша. Браття козацького роду
«Дніпро» програв фінал Ліги Європи. Результат – закономірний, адже клас «Севільї» просто-напросто виявився вищим, до того ж тренерський штаб іспанців на чолі з Унаї Емері врахував помилки усіх попередніх жертв Маркевича. Навіть за таких умов українська казка могла закінчитися повним хеппі-ендом, якщо б, наприклад, голкіпер на долю секунди запізнився із стрибком на неймовірно складний дальній удар Коноплянки – гол-красень, а разом із ним нова доза емоційного допінгу для дніпрян могли б стати переломними у двобої.
Попри невдачу, після фінального свистка ми підвелися із насиджених крісел, привели до ладу розхристані сорочки, витерли сльози і подякували неймовірній команді Мирона Богдановича за незабутній сезон. Навіть немає сумніву у тому, що він стане в один історичний рядок із подвигами київського «Динамо» кінця 90-х, коли за хлопців Лобановського вболівала вся країна. А ще розпирає гордість від того, що наші напару з «Севільєю» подарували справжній спектакль чи, якщо хочете, трилер. За останні 12 років настільки видовищний фінал Ліга Європи (Кубок УЄФА) бачила від сили два рази – у 2003-му і 2007-му. Тож навіть серце зашкорублого шовініста Васілія Уткіна розтануло від такої розкоші і він наперекір своєму колезі Черданцеву написав достатньо, напевно, непопулярну у Росії думку: «Спасибо Днепру за упорство и игру. Вы, братья, козацкого роду!»
Фішка друга. Халтура чи зрада?
Перевівши подих після варшавського фіналу, футбольна Україна стала готуватися до останнього туру чемпіонату, а заодно й до помпезного концерту на честь першого з 2009-го року чемпіонства «Динамо». Але що це? Мер Києва безтурботно позує із розою «Динамо», на якій перелічені всі чемпіонські роки, окрім одного, і навіть не підозрює, як його підставили. А на рекламних сітілайтах – зовсім не обриси рідного «Олімпійського», а якась незрозуміла «чаша» із російським триколором. Зрада? Не впевнені. Халтура? Безперечно. І хоча у «Динамо» після такого резонансу спохватилися – свято для вболівальників клубу було зіпсоване. Але, на жаль, це ще не всі негативні емоції, які довелося пережити динамоманам.
Фішка третя. Втрачена перемога і факи
На завершальну гру проти запорізького «Металурга» кияни вийшли, подумки малюючи собі солодку мить урочистого гала-вечора. Тому «сталевари» двічі відігрувалися по ходу поєдинку, відібравши у «Динамо» два очки, але не хороший настрій (між іншим, у цьому сезоні запоріжці забили у ворота чемпіона аж 4 м’ячі, а це третина із пропущеного командою Реброва). Позитивних емоцій «чотирнадцятиразовим» додавало і те, що Шовковський зіграв 400-й матч серед еліти, і те, що СаШо продовжив контракт ще на рік, і, врешті, те, що сезон вдалося довести до кінця без жодної поразки.
Зате організатори вечірнього концерту знову «потрапили в офсайд». Попри протести фанів «Динамо», на сцені виступила настільки різношерста поп-компанія, що навіть Славко Вакарчук своїм талантом не зумів врятувати номер. «Я розумію телевізійну кухню дуже добре і відмінно знаю основи маркетингу. Але! Ось тут і постало питання кількості та якості, та й що вже там - демонстрації професійного рівня адміністрації клубу. Якщо стояла мета набити «Олімп» абиким - все вийшло. А якщо відсвяткувати чемпіонство зі своїми вболівальниками, то це повний провал»,
Фішка четверта. «Карпати» зробили майже все
Одна-єдина інтрига залишалася у 26 турі, зате яка! «Дніпро» і «Шахтар» вели заочну боротьбу за другу сходинку, що є трампліном у Лігу чемпіонів. Для успіху команді Маркевича необхідно було перемагати в Ужгороді і сподіватися на те, що «Карпати» на Оболоні обіграють «Шахтар». І поки виснажені фізично та емоційно дніпряни безнадійно мордувалися із ешелонованою обороною «Говерли» + Максимом Ковалем, який у воротах спіймав кураж, «Карпати» здійснили феєричний камбек, програючи після першого тайму – 0:2. Карноза і Худоб’як відправили П’ятову два ефектні «пакуночки», змусивши «гірників» занервувати і збитися на сумбурні атаки та жорсткі фоли проти молодих львів’ян. «Шахтар» навіть тут, далеко від «Львів Арени», почувався чужим, адже на трибунах знову домінували львівські ультрас.
У підсумку путівку в ЛЧ донеччани таки вибороли, але Мірча Луческу зараз надзвичайно зосереджено обдумуватиме різноманітні варіанти. У новому сезоні «Шахтареві» знову не «світить» осілий спосіб життя. Доведеться вкотре курсувати між Києвом і Львовом, не отримуючи необхідної дози саппорту, ну або ж обирати нове місто для «домашніх» матчів чемпіонату, де також ніхто не дасть гарантії безапеляційної любові до «гірників». А команда тим часом тріщить по швах. На валізах – Луїс Адріано. Дуглас Коста також не проти змінити клуб, як і ще кілька його товаришів, лише Алекс Тейшейра (найкращий бомбардир сезону, до речі) готовий надалі вірою і правдою служити «гірникам». Потихеньку полишають сили «моторчика» команди – Даріо Срна. Дуже невчасно, до речі, бо в новому сезоні «Шахтарю» доведеться брати реванш на міжнародній арені і, насамперед, у Прем’єр-лізі. Чи готовий Луческу до настільки серйозного виклику? Значно спокусливіший шлях – податися до старих друзів у Туреччину, чи не так?
Фішка п’ята. «Чорноморець, матінко, чорноморець» (с)
УПЛ не була б УПЛ, якби наостанок тут не трапився такий конфуз. «Чорноморцеві» дозволили зіграти проти «Металіста» на домашньому стадіоні, щоправда – без глядачів. В МВС знову не змогли гарантувати безпеку учасникам поєдинку (і це без вболівальників на трибунах, Карл!), тож питання проведення матчу повисло у повітрі. Позаяк обидва клуби не мали перед собою жодних турнірних завдань, можливість узагалі не грати там, вочевидь, розцінили позитивно. «Моряки» не надто переймалися пошуком іншої арени, а «Металіст» не вельми наполягав на цьому. Тож дійшло до абсурду: чемпіонат закінчився, а офіційного рішення щодо «не потрібного» матчу досі немає. Відповідно, турнірна таблиця нагадує обскубану курку. В УПЛ розглядають можливість технічної поразки для одеситів. Так воно, скоріш за все, і буде. Але це надто дріб’язкове покарання для «Чорноморця». Отже, при потребі, можна буде повторити досвід одеситів. Хіба в нас мало клубів із фінансовими проблемами або ж відсутністю домашньої арени?
Фішка шоста. День бабака
«Говерла», наприклад. Один із найнеблагополучніших клубів елітного дивізіону. Тут перед футболістами існує колосальна заборгованість, і один із лідерів команди, Максим Фещук щиро дивується: «Мені цікаво, як цей клуб отримає атестацію, якщо заборгованість - 13 місяців?» «Говерла» буде існувати і буде виступати в Прем'єр-лізі, Імовірність існування клубу в подальшому - 99 відсотків. Вже отримане попереднє добро, що клуб буде виходити з фінансової ями, в якій знаходиться. Є схема та ідеї з цього приводу, є певні настанови від ФФУ».
А В’ячеслав Грозний вже будує плани на новий сезон: «Думаю, орендованих футболістів ми візьмемо чоловік двадцять. А що нам робити, скажіть, будь ласка?».
Фішка сьома. Газова камера для «молодіжки»
Цими днями у Нова Зеландія приймає вагому подію планетарного масштабу – Кубок світу U-20, де виступає і наша команда. Дебютного поєдинку «синьо-жовтих» із господарями турніру ми не побачили, як не побачимо і щонайменше два наступних матчі команди Петракова проти М’янми та США. Виявилося, що «Перший національний» став «у позу», бо спонсором чемпіонату виступає… «Газпром Росії». Більше того, гендиректор НТКУ Зураб Аласанія увігнав себе в ще дрімучіші хащі, висловивши припущення, що збірна України також мала б відмовитися від участі такому турнірі. Мовляв, «бувають часи, коли політика приходить в науку, культуру і спорт, не питаючи, чи хочуть вони цього». «до ЧС в Росії, наприклад - або віслюк помре, або падишах. Маю на увазі - або FIFA відмовиться проводити там ЧС, або ми (не канал, а країна)»?
По-моєму, пан Аласанія замахнувся на святе. Наш народ вельми пасивно ходить на стадіони, зате перед телеекранами сидять усі і при цьому вважають себе вболівальниками, що розбираються у тонкощах гри «вище середнього рівня». Футбол залишається спортом та видовищем №1 для українців, і ніякі культурологічні просвітницькі програми не зможуть із ним конкурувати. А бойкотуючи «Газпром», по факту ж – збірну України, «Перший» наривається на аналогічний бойкот у відповідь. Майте на увазі, панове телевізійники.
Фішка восьма, цитатна. Хохол і комсомольський ентузіазм
Це штучний чемпіонат, ненормальний. Це чемпіонат, де не було рівних шансів у всіх команд. Це чемпіонат, з яким ми дуже сильно страждали. Це воєнний чемпіонат, що відбувається навіть на трибунах. Це не робить честі українськогму футболу (Мірча Луческу)
Рінат Леонідович мене, до речі, привітав з чемпіонством в перший же день - теплими словами (Ігор Суркіс)
Я патріот України і готовий воювати за неї (Артем Федецький)
Федецький мене називає типовим «хохлом». Він підходить і вітається зі мною фразою «Слава Україні». А я відповідаю: «Героям слава!» (Дуглас)
Було 100%, що все дадуть до матчу з донецьким «Металургом». Потім було 100 мільйонів відсотків, що до «Дніпра». Тепер буде 100 мільярдів відсотків, напевно. Не знаю, які там далі числа йдуть (Максим Фещук)
Футболісти грали на комсомольському ентузіазмі цілий сезон. Тому сильно критикувати їх немає причин (Віталій Кварцяний)
Ми говоримо про принципи Кубертена «важлива не перемога, а участь», але ніхто в це не вірить. Всі прагнуть і хочуть перемоги (Ігор Коломойський)
Олег Бабій