"У мене було два запрошення: від московського «Спартака» і київського «Динамо». Але я ж народився у Львові — який може бути «Спартак»? Розумів, що в Києві легко не буде, але вирішив спробувати. Приїхав у столицю на переговори. Валерій Васильович запитав, чи є у мене бажання грати в «Динамо». У мене було не просто бажання, а тверде переконання
Перебрався в «Динамо» влітку, але вже на першому зборі отримав травму. Встиг зіграти лише проти «Нефтчі» і потрапив в госпіталь. Боротися з Анатолієм Дем'яненком за позицію було важко, а в півзахисті я себе не бачив. Тому зіграв мало матчів, а медалі давали тільки тим, хто брав участь хоча б у половині ігор. Але я ні про що не шкодую. Дуже багато чому навчився — це безцінний досвід.
«Динамо» того часу було командою професіоналів та не поділялося на групи за інтересами. Хіба що хтось з кимось більше спілкувався. Старші — Баль, Балтача, Безсонов, Дем'яненко — дружили між собою. Але навіть з тим же Блохіним ми спілкувалися на рівних. До речі, пам'ятаю його 200-ий гол у чемпіонатах СРСР. Я тоді відіграв 90 хвилин проти «Металіста», а зустріч, завдяки дублю Олега, ми звели внічию, — розповів Паламар dynamo.kiev.ua.
Іван Паламар: «Я ж народився у Львові — який «Спартак»?
Захисник «Динамо» 1985-1986 років Іван Паламар згадав, як відреагував на запрошення в команду Валерія Лобановського і чому незабаром її покинув.