І хоча обговорювати доцільність такого рішення вже запізно – як з'ясував «Футбольний клуб», заявка на ЧС-2018 була відправлена у ФІФА з Будинку футболу в кінці 2014 року ще попередньою адміністрацією ФФУ, тим не менш дискусія на цю, досить резонансну тему розгорілася не на жарт.
На наші запитання в зв'язку з цим погодився відповісти віце-президент УЄФА, почесний президент ФФУ Григорій Суркіс, свого часу забезпечив прийняття позитивного для України рішення по так званій кримській справі.
– Григорію Михайловичу, як ви оцінюєте той факт, що наша команда буде брати участь у турнірі, право на проведення якого ФІФА віддала Росії, яка ось уже рік перебуває в стані конфлікту з Україною?
– Якщо ви хочете знати мою, скажімо так, експертну думку, що то вона така. ФФУ є діючим членом ФІФА – міжнародної організації, що володіє ексклюзивними правами на проведення чемпіонату світу з футболу. І саме ФІФА, а не Росія чи якась інша країна проводить фінальні турніри світових першостей. Тому, будучи дисциплінованим членом ФІФА і не маючи планів про вихід з її складу або призупинення членства ФФУ просто не мала якихось спортивних підстав для відмови від участі в ЧС-2018. Це перше.
Друге. Нашій команді ще належить завоювати путівку у фінальний турнір. Коли це відбудеться і – якщо це станеться, тоді буде зрозуміло, якими мають бути подальші кроки ФФУ і якими заявами або діями їх доречно буде супроводити.
Третє. До поїздки збірної України в Росію поки далеко. У тому числі й тому, що на даний момент ні в кого в світі немає абсолютної впевненості в тому, що ЧС-2018 взагалі відбудеться на території цієї країни. Адже ще не закінчені гучні антикорупційні розслідування ФБР і швейцарської поліції навколо деяких рішень ФІФА не тільки стосовно Росії, але і Катару. Тому я б не квапив події і не робив передчасних, поспішних висновків.
– У дев'яти попередніх відбіркових циклах збірна України лише одного разу пробивалася у фінал – на ЧС-2006 і ще раз грала на домашньому ЄВРО-2012. Але ми ж з вами не станемо завідомо очікувати від нашої команди погані результати в кваліфікації ЧС-2018?
– Розумію, до чого ви хилите. Повинен бути у ФФУ план Б? Безумовно! Але якщо вже ми переходимо в умовний спосіб, тоді давайте і я для більшої наочності поміркую гіпотетично і навіть наведу один приклад.
Ви ж пам'ятаєте, що в останньому сезоні єврокубків УЄФА розводив представників України і Росії, щоб виключити проведення очних матчів між клубами обох країн. Але уявімо собі, що у фінальному матчі «Дніпру» довелося б грати не з «Севільєю», а, скажімо, з «Зенітом» або московським «Динамо»... Як ви вважаєте, чи велася б дискусія на цю тему в Україні? Адже якщо б український клуб відмовився від поїздки на фінал до Варшави, не бажаючи грати з росіянами, він не тільки отримав би досить принизливу технічну поразку, але і на додачу до нього ще й дискваліфікацію – як мінімум на наступний сезон. Хіба не так?
– Ну, одна справа – їхати грати до Варшави, а інше – в Саранськ, Нижній Новгород або Москву. Я уявляю, який морально-психологічний стан може бути у нашої збірної і її вболівальників під час перебування на території РФ...
– Зрозуміло, я поділяю вашу стурбованість і віддаю собі звіт в тому, що у цієї проблеми не може бути простого рішення. Але як футбольний функціонер я також зобов'язаний думати про те, як не зашкодити авторитету нашого футболу в кризової ситуації.
По суті відмова від участі у кваліфікації – це два роки самоізоляції, без будь-яких міжнародних матчів і, зрозуміло, різка здача позицій в рейтингу ФІФА. Ще це означало б також розвал збірної країни, яку потім довелося б відбудовувати заново, як це вже було на початку 1990-х. Хіба це не було б ударом по репутації національної асоціації?
Якщо ви дійсно стурбовані майбутнім національного футболу, тоді у вас не повинно виникати питання з приводу того, чому нова адміністрація ФФУ не відкликала раніше надіслану заявку на участь в ЧС-2018 – це було б рівноцінно призупинення членства у ФІФА. Все ж очевидно...
А емоційний стан більшої частини нашої публіки дійсно такий, що багато хто готовий відмовитися від ЧС-2018, а далі – будь що буде. Ви думаєте, радикальні настрої не гуляли і в коридорах Будинку футболу? Але я вважаю, що за будь-яких обставин професіонали, насамперед, повинні керуватися розумом, а не одними емоціями. Лише в такому випадку ми будемо почуті всіма членами міжнародної футбольної сім'ї. Світу повинна бути зрозуміла аргументація і логіка дій ФФУ. І артикулювати її необхідно теж на загальноприйнятій футбольній мові.
- Не сперечаюся, у ФФУ немає об'єктивного підстав для призупинення членства у ФІФА, яка раніше підтвердила вердикт УЄФА по Криму. Але як узгоджується позиція української федерації із закликами Президента Порошенко бойкотувати ЧС-2018?
– Звертаючись до світової спільноти, глава держави ставить питання в політичній площині цілком обгрунтовано. І ми вже переконалися, які важливі ці стримуючі заходи.
Однак ви маєте рацію, у ФФУ, яка представляє інтереси України у світовому футбольному співтоваристві, не може бути претензій до ФІФА. А значить, ФФУ має залишатися законослухняним членом цієї організації. Стратегічно завдання Будинку футболу такі – готуватися до відбіркового туру ЧС-2018, а також активно доносити свою позицію до інших членів ФІФА. Не вдаючись до демаршів та ультимативних вимог.
Тому, резюмуючи відповідь на питання про те, як узгоджується позиція української федерації із закликами глави держави про бойкот ЧС-2018, я скажу так – ми повинні бути готові до найбільш несподіваних поворотів подій. Але в кожній такій неординарній ситуації зобов'язані діяти в суворій відповідності з статутними положеннями світового футболу.
Зрештою, ми вже мали прецедент при вирішенні настільки ж непростої і чутливої кримської проблеми. Не варто панікувати і зараз. На мій погляд, краще діяти за порадою мого земляка, одесита Михайла Жванецького, і вирішувати неприємності по мірі їх надходження...
Переклад — М. Тимощук, 1927.kiev.ua