Це проста реакція на те, що відбувається в Україні. Коли сильні футболісти йдуть потрохи, по одному, то здається нічого і не відбулось, команда продовжує грати, немов би потяг, який набрав швидкість, але має проблеми з механізмом. З часом стає помітно, як сильно ключових деталей починає не вистачати. І, дивлячись на все це, приходить розуміння, наскільки слабшим став чемпіонат. Потяг починає гальмувати, і вже не так швидко їде, а котиться.
У Джермейна Ленса не було проблем із президентом, як у того таки Соси (спробуй домовся з босом, коли той в бігах), і він, як Жуліано, не їхав сюди працювати з конкретним тренером. Він просто погодився на виклик грати в англійській Прем’єр-лізі із добре знайомим для нього коучем — співвітчизником Діком Адвокатом. Так, він відмовляється зіграти в Лізі чемпіонів з «Динамо», але в Англії майже кожна гра — немов би Ліга чемпіонів. А як же солодко наприкінці минулого сезону він казав, що нікуди не збирається і хоче з «Динамо» провести наступний сезон.
На мій погляд, відсутність Ленса дуже сильно вдарить по грі команди Реброва. Суха статистика за минулий сезон — Джермейн набрав 21 бал за системою «гол+пас» (9 голів та 12 результативних передач). Він однаково майстерно забивав з обох ніг, видавав філігранні передачі та обводив суперників. Якби Кравець мав кращу результативність, то у нідерландця були б набагато кращі показники. Якщо переглянути, наскільки вдало вони взаємодіяли з Ярмоленком, то одразу очевидно, якого калібру зброю втратив Ребров. Матч за Суперкубок продемонстрував, наскільки мляво та беззубо виглядав лівий фланг без Ленса. Навряд Морозюк зможе замінити сімку «Динамо». У Луческу є ким замінити Дугласа Косту, у Реброва заміни Ленсу не видно.
Минулого сезону у «Динамо» було дві головні ударні одиниці в атаці — Ярмоленко та Ленс. Основним мінусом у грі нідерландця була не надто впевнена гра на захист. У протистоянні з «Фіорентиною» Салах часом оббігав Ленса, як потяг проїжджає станцію, на якій не збирається зупинятись. Однак можна зауважити, що Ленс - це не класичний фланговий півзахисник. Він вінгер, спрямований на атаку. Він краще почував би себе у схемі з трьома нападниками, як грає «Барселона» з Неймаром, Мессі та Суаресом. А в Києві йому доводилось ще відпрацьовувати на захист.
Знайомство з чемпіонатом України у бравого нідерландця вийшло більш ніж пам’ятним. З місця в кар’єр, і одразу в першому турі команда тоді ще Олега Блохіна зустрілась з підопічними Віталія Кварцяного. Людина-підкат, він же капітан «Волині» Сергій Сімінін, декілька разів так «різанув» підкатами Ленса, що нідерландець одразу мав зрозуміти різницю між чемпіонатами Нідерландів та України. Проте, коли в одному моменті Сімінін відпустив Ленса, то наздогнати не зміг. Хоча в тому матчі «Волинь» зіграла внічию з «Динамо». Ленсу та компанії легіонерів, яких запросив у команду Блохін, потрібен був час на адаптацію. Нідерландцю для цього вистачило сезону.
Коли минулого, чемпіонського, сезону в «Динамо» не йшла колективна гра, то індивідуальними діями в першу чергу рятували Ярмоленко та Ленс. Сюди треба б було додати Мбокані, якби він так надовго не випав. Ребров втратив одного з визначальних гравців команди. В той же час важко уявити «Динамо», якщо знайдеться покупець на Ярмоленка.
Кияни могли б не відпустити Ленса. Але тоді б отримали на свою голову купу проблем. Ми вже не раз спостерігали, як починають себе поводити легіонери в таких ситуаціях. Купа розмов, незадоволене обличчя та образа на клуб, а що вже говорити, наскільки немотивованим стає футболіст. Це те, чого Ігор Суркіс та Сергій Ребров уникнули, продавши Джермейна Ленса за непогані гроші. До речі, Суркіса часто критикують через те, що він вмовляв, не відпускав футболістів на піці їх кар’єри. Цього разу президент «Динамо» повів себе інакше.
Ми в черговий раз прощаємось з сильним легіонером. Хоча це знову ж таки шанс для наших — Мякушка, Морозюка, Калитвинцева, який подався в оренду до «Чорноморця». Останніми роками ми часто говорили про засилля легіонерів. І як же ці варяги заважають розвиватись нашим. Це правда! Але це точно ніяк не стосується Джермейна Ленса. Такі, як він, допомагали прогресувати, а не просто займали чиїсь місця.