Український футболіст Сергій Омельянович був знайдений мертвим у своєму будинку в комуні Лоб бельгійської провінції Ено, не доживши три тижні до свого 38-річчя. Сергій відомий як коваль першого міжнародного трофею українського футболу періоду незалежності. У 1994 році в Ірландії юнацька збірна країни, в якій він виступав, завоювала «бронзу» чемпіонату Європи. Однак згодом ту команду переслідував злий рок. У 2001 році в результаті травми, отриманої у грі, помер її воротар Сергій Перхун. У тому ж році в ДТП на смерть розбився захисник Омар Мишков. Чотири роки тому не стало тренера тієї збірної Володимира Киянченко, і ось чергова втрата - Омельянович, який більшу частину свого життя прожив за кордоном. У Бельгію уродженець Луганської області виїхав 17-річним. Зробив собі ім'я, виступаючи сім років за «Шарлеруа».
Бельгійські медіа, посилаючись на оточення Сергія, повідомили: найбільш імовірною причиною його смерті є алкогольна кома, а близькі футболіста звернулися до клубів Бельгії, за які він виступав, з проханням виділити кошти на його поховання.
«Для мене це великий удар, доброго товариша втратив, - сказав «Сегодня» партнер Омельяновича по «бронзовій» збірній-1994 Геннадій Зубов, зараз працює тренером в академії «Шахтаря». - Я з Комунарська (теперішнього Алчевська), він - зі Стаханова. Часто перетиналися на турнірах. А потім була спільна поїздка за збірну Луганської області у Сент-Етьєн, місто-побратим Луганська. Це був 1989-й, нам по 12 років було. Ми виграли ті змагання, а додому як гостинці привезли шоколадки Lion. А після «бронзи»-1994 нам видали по 50 доларів преміальних, це були дуже великі гроші. По-моєму, ми з Серьогою купили за кордоном собі по костюму за 20 доларів - на випускний... Життя нас розкидало: я пішов у «Шахтар», а він поїхав до Бельгії. Але ми зідзвонювалися. Коли він приїжджав сюди, зустрічалися або в Стаханові, або в Луганську. Востаннє бачилися в 2011-му. У нього залишилися мати, брат, хочеться передати їм співчуття. Наскільки я знаю, сам він останнім часом працював тренером, виховував діток. Ще й мене запрошував: «Давай, поїхали працювати в Бельгію». Я йому казав: «Та ні, дякую. Якщо я не поїхав в ранньому віці, то зараз тим більше не поїду». І цю тему не розвивали. Своїх дітей у нього не було, а жив він з дівчиною. Проблеми з алкоголем? Скільки ми з ним спілкувалися, я такого не помічав».
За допомогою Зубова вчора ввечері «Сегодня» вийшла на брата Сергія Омеляновича, Олега, який через події на сході країни виїхав з мамою до Чернівців. Під кінець розмови він не стримував сліз.
«У вівторок нам подзвонила з Бельгії дівчина Сергія, Стелла, вона сама родом з Чернівців, і сказала, що він помер - серце, - повідав Олег. - Каже, вона спала на другому поверсі, а коли вночі спустилась попити води, він лежав на дивані вже без ознак життя, синій. Але щоб у нього були проблеми з алкоголем - та не було такого! Він не пив і не курив. Може, ці чутки спеціально запускають, щоб приховати щось інше... Висновок в морзі, щоб ви розуміли, не давали - потрібен був дозвіл батьків, а мама - тут. Прошу вас, допоможіть нам, може, Федерація футболу нас почує! Все ж Сергій у футболі - не остання людина... У нас прострочені паспорти, в Бельгію ми вилетіти не можемо, а мама з її здоров'ям і не долетить. Та й грошей немає. Як сказала нам у вівторок Стелла, перевозити тіло в Україну надто дорого - 6-7 тисяч євро, тому в середу його мали поховати в Бельгії. Але чи поховали, ми навіть не знаємо - Стелла дзвонила тоді з номера свого друга, обіцяла пізніше передзвонити і дати свій номер, але так і не вийшла на зв'язок. Ми ж хочемо поховати його вдома, в Стаханові - поруч з татом, бабусею. Ви ж розумієте, що це для матері - залишити сина на чужій землі. Зрозуміло, на сході України зараз військові дії, але труну ж повинні дати провезти... У серпні Серьожа збирався до нас приїхати. І ось втратили його... Життя для нас закінчилося, якщо чесно...».