– Джаба, як правило, команди мусять після невдач приходити до тями, однак великий виграш також варто по-своєму правильно пережити…
– Настрій на старті змагань чудовий. При цьому розуміємо, що завжди так легко вигравати не вийде. Тому рецепт поки що простий: якнайшвидше залишити у минулому перший тур і готуватись до другого.
– Тим не менше, якісь висновки про готовність до сезону вже зробили після запорізького «Металурга»?
– Очевидно, що готувались на зборах ми правильно. А 6:0 – це збіг обставин: молоді хлопці зламались психологічно після першого тайму. Запоріжці опустили руки, і ми їх повністю переграли. А наскільки ми у хорошій формі, стане зрозуміло через 2-3 тури. І звичайно, після старту у Лізі Європи.
– Можна сказати, що через гру з «Металістом» готуватиметесь до «Шарлеруа»? Чи зовсім не пов’язуєте між собою різні турніри?
– Не варто порівнювати. Мова не про силу суперників. У Бельгії буде інша атмосфера, підвищена відповідальність, особлива увага глядачів, яких збереться багато. А у чисто спортивному відношенні черговий тур, дійсно, стане і підготовкою, і генеральною репетицією.
– «Металіст» останнім часом стрімко змінюється – це стосується і гравців, а тепер і тренерського штабу. Чи встигаєте слідкувати за цим?
– Більшість з новачків харків’ян – відомі футболісти. Їх не можна назвати новачками – гарний підбір виконавців. Олександр Севидов – амбіційний тренер. За таких умов ніхто не розраховує на легку гру. Але встигнемо детально вивчити дії «Металіста» у першому турі, і ця інформація стане для нас дуже важливою.
– З попередніх ігор проти цього суперника тобі щось запам’яталось?
– Так складається, що зіграти позитивно з харків’янами, як, наприклад, проти «Дніпра», нам чомусь не вдається. «Зоря» досить якісно протистояла у позаминулому сезоні – дві нічиїх проти дуже солідного за іменами «Металіста». Зокрема, пригадую домашню нічию 2:2. Був ще один поєдинок досить давній, коли ми у Харкові програли 2:3 за дуже неякісного суддівства. Тоді мені пощастило забити гол.
– «Зоря» нині більш стабільна за «Металіст», проте й ваш склад дехто залишає. Можна стверджувати, що командна боєздатність від цього не постраждала?
– Ті, хто пішов, нам дуже допомагали. Граючи довго разом, вже відчували один одного практично ідеально. Проте на ці місця приходять нові виконавці, які, слід віддати їм належне, дуже швидко вписуються в ігровий малюнок. Тому кадрових проблем не буде. Адаптація вже відбулась.
– На сьогодні у Прем’єр-лізі ти маєш 98 ігор. Незабаром ювілей. Звертаєш увагу на подібні речі?
– Це завжди приємно та запам’ятовується. З іншого боку, футбол же не зупиняється після цифри 100 чи ще якогось круглого показника. Тим не менше, це буде особлива подія. Я завжди знатиму, з ким грав та як все склалось у цій зустрічі.
– Зараз в Україні легіонерів все менше. Не було думок залишити наш Чемпіонат?
– Коли військові дії розпочались, дуже турбувався, у першу чергу, про сім’ю, про безпеку. Зараз все нормально. Я тут п’ятий рік, вже й легіонером себе не відчуваю. Дуже до всього звик. Проблем на сьогодні не існує.
– У продовження теми про звикання. Запоріжжя для «Зорі» - це не Луганськ, проте місто виявилось щасливим для результатів команди…
– До речі, так. Запоріжжя нас привітно прийняло. На наші ігри починають більше ходити місцеві глядачі. Їх не так багато, як у Луганську, проте зростання інтересу відчувається. Безперечно, це можна заслужити лише грою, спортивними показниками.
– Забігаючи трохи наперед… Рік тому мало хто чекав, що «Зоря» зможе потрапити до групи Ліги Європи УЄФА, проте без двох хвилин це відбулось. Нині, навпаки, від вас очікують проходження відбірних етапів…
– Природно, що ми залежимо від жеребу. Він може посміхнутись, а може зробити неприємний сюрприз. Але проти будь-кого битимемося за перемогу – тим більше, що все ще дуже прикро за минулий євросезон. Бажаємо виправити ту помилку.
– А на внутрішній арені про медалі замислюєтесь?
– Є бажання вигравати у кожній зустрічі. Далі як Бог дасть.