– Кирило, які враження залишили по собі стартові матчі нового сезону?
– Дуже важкі ігри. Так сталось, що на сьогодні і «Карпати», і «Зоря» є більш зіграними колективами, ніж «Металіст». Стиль нашої гри ще не відпрацьований. Тому досить велике значення мають рішення тренера, його установки, виконання тих задумів, які напрацьовуються у ході передматчевої підготовки. Як все нині складається, говорить про те, що потенціал у нас є.
– Склалось враження, що попри максимальний результат у 1-му турі, більш зріло діяли харків’яни у другий ігровий день…
– Напевно, так. Граючи із сильною командою, ми спробували нав’язати свою гру, не дати супернику використати їхні сильні сторони – швидкість та гру через фланги. Щоправда, не повністю. У першому таймі нейтралізувати «Зорю» виходило, а от після перерви чи ми трохи підсіли, чи багато сил витратили раніше, а може, господарі мали резерв, за рахунок чого додавати. Тож не можу говорити, що гра продовжувалась за нашим сценарієм.
– Не вдаючись у тонкощі тренувального процесу, чи зробив висновки Олександр Севідов, побачивши недоліки домашньої зустрічі?
– Дійсно, корективи були зроблені. Можна сказати, що перед своїми трибунами ми грали другим номером проти «Карпат», тоді як проти «Зорі» вже глядачі побачили відкритий футбол, у тому числі, і з нашого боку. Сидіти ззаду і проти луганської команди вже було неприпустимо. Треба було чимось дивувати суперника.
– Чи є задоволення від того, що досі не пропустили жодного м’яча?
– Безперечно, це є одним з найголовніших завдань, про що говорить тренерський штаб. Ми маємо не тільки надійно виглядати на власній половині поля, але звести до мінімуму кількість ударів або нагод для ударів, зосереджено діючи на підступах до власних воріт. Поки що виходить, проте є над чим працювати. Добре, що забиваємо, проте лише 2 голи у чужих воротах – тут також потрібно вдосконалювати показники.
– Позиція опорного півзахисника включає в себе багато функцій. Якими є вимоги, на що більше граєш – на захист чи на атаку?
– Звичайно, перш за все, мушу руйнувати. Коли наша команда володіє м’ячем, можна сказати, я дію лише у підіграванні. Однак при цьому повинен прораховувати можливі наслідки перехоплення супротивником десь на три кроки вперед. Дійсно, за можливості підхожу до чужих воріт. Навіть на старті нинішніх змагань вже пробивав, міг відзначитись голом, проте поки що не щастило.
– Заїжджену фразу про нового тренера, який все перебудовує під себе, мабуть, можна віднести і до Олександра Севідова. Тому хотілося б почути кілька слів саме про нововведення цього спеціаліста…
– Поза всякими сумнівами, новацій вистачає зараз. Коли поки ще немає змоги опиратись на відлагоджені часом командні механізми, акцент робиться на дисципліні, виконанні настанов, детальному розборі наступного суперника, включаючи особливості дій окремих виконавців. Тож, теорія, цілеспрямованість, самовіддача. І добре, що у нас будується колектив однодумців.
– Виходячи з гри та результатів, які вже досягнуто, як далеко зазираєте, які орієнтири ставите?
– Поки що не знаю. Не можу говорити. На початку весни також була низка вдалих зустрічей проти «Шахтаря», донецького «Металурга», «Дніпра». А от з командами, яких мали б обігравати (запорізький «Металург», «Карпати», «Ворскла», «Волинь»), виявились не готовими досягати поставленої мети. Тому і зараз потрібно зачекати. Хочеться думати про високі місця, проте ми ще недовго разом – тож головне стати єдиним цілим. Можна навіть програти, але зробити все для перемоги. Поки що маю намір жити від однієї гри до наступної, а вже згодом заглядати до турнірної таблиці.