До інтерв'ю з Віктором Леоненком можна не готуватися. Адже з перших секунд він бере ініціативу у свої руки і з запалом розповідає про все, що його непокоїть #прямозараз. Найкращий соратник журналіста у цьому випадку - диктофон, а найкращий формат подачі матеріалу - монолог.
Про «Динамо»
Зараз у «Динамо» незадоволені Хачеріді. Я ще п'ять років тому про це говорив. Пам'ятаєш, ми півсезону розбирали Гармаша і Хачеріді? А зараз: «Ось подивіться, він такий-сякий». Таке враження, що Ребров з Марса впав.
Те, що Ленс поїхав з «Динамо», - це прекрасно. Якби не Адвокаат, то він би нікуди не перейшов, тому що нікому не потрібний. Інше питання - що Калітвінцева-молодшого віддали. Навіщо? От зараз він ще парочку голів заб'є (не обов'язково навіть хороших), і всі, зокрема я, будуть казати, що, очевидно, з тренерами «Динамо» щось не те. Виходить так, що вони потрапили в Лігу чемпіонів - і неготові. У них нема футболістів.
Зараз, на старті сезону, в «Динамо» вже 5 вилучень. Це, скоріш за все, якийсь мандраж. Знаючи характер Хачеріді, можна припустити, що він представлятиме з себе в новому сезоні. «Динамо» виграло чемпіонат, але навіть не помітило, як це сталося, тому що, по суті, вони з Києва-то і не виїжджали. Хоча всі, як один, нам розповідають, що заслужено виграли титул - навіть не ніяковіючи при цьому. Чемпіонат виграли, Кубок виграли. Хоча Кубок - всі бачили - як вони виграли.
Перебувати в «Динамо» психологічно складно: там завжди накручують: «Ви - перші, ви - найкращі». Хоча по-справжньому найкращим «Динамо» було в часи Лобановського, коли до півфіналу з «Баварією» дійшло. Ну і ще суперхороший період був у сезоні 1985/86. В інший час - так, вигравали чемпіонати України, але було лише пару ігор, як проти, наприклад, «Барселони». Пару ігор - це ж не досягнення.
«Шахтар» виграє і програє, але ж грає видовищно! Люди давно чекають на таке ж від «Динамо». Я завжди кажу: показуйте гру - і народ попре на стадіон. Звісно, мені не треба відповідати за результат, мені збоку говорити легше. Але погодься: краще переглянути цікавий футбол, навіть якщо програють. Та й тренеру потім простіше: «Мені нічого сказати своїм хлопцям, вони класно грали, але не пощастило». «Шахтар» практично завжди програє тільки випадково.
Суперкубок - це напівкубок. Суркіс каже, що команда була готова на 60 відсотків. Хочеться запитати: а чому ви їм по 60 відсотків зарплати не платите? Пояснюють, що «Шахтар» готовий на 70, бо раніше грає. Та «Шахтар» готовий, бо там бразильців посеред ночі розбуди - і вони будуть грати. Нашим же футболістам потрібно працювати, бігати. З м'ячем слід працювати все життя, а декому й цілого життя мало, бо як був дерев'яним, таким і залишився.
Ігор Михайлович часто каже: то «валідольна» гра, то «нарешті», то «я викурив двадцять пачок». Так, є ігри, де нічого не вдається. Є ігри, де взагалі не дають грати. Це футбол. Але про це просто потрібно говорити. Я от подивився «Зоря» - «Металіст» і отримав задоволення. І не тому, що там Севідов, з яким я працював на ефірах. Після матчу він сказав: «Є проблеми. Могли виграти, могли програти. Більше шансів було у «Зорі». Нам пощастило, що ми сьогодні не програли». Хоча міг сказати: «Та ми ж тільки три тижні разом».
Зараз контракти, агенти... Ігор Михайлович сам каже: тільки якась затримка, вже всі біля дверей стоять - агенти і футболісти. Тому такі всі сміливі. А контракт у них забери... Я б ще хотів, щоб прізвища у них зі спини зняли, залишивши тільки номери. І все - зірок у нас нема.
У нас починаються єврокубки - і команди вічно закінчують вдесятьох, вдев'ятьох. А потім тренери нам розповідають, які у них футболісти - один підвів, інший підвів. Команда виграє в «Олімпіка» 1:0, а тут - Хачеріді і Драговіч. Бог з ним, з «Олімпіком», а якщо це серйозна команда, а якщо це останній матч і в ньому потрібно будь-що перемогти?
От Ібрагімовіч. На нього не можна покластися, а якщо йому нереально довіритися, то він повинен дешевше коштувати. А у нас: «Та він талановитий, такі голи забиває, паси роздає!» А ти пригадай, як було в «Інтері»: завжди з кимось конфліктував і його виганяли.
Про «Шахтар»
«Шахтарю» потрібно когось іншого брати на жеребкування (Сміється). Це Рінату Леонідовичу на замітку, чи тому, хто їх призначає, бо в Ріната Леонідовича своїх справ багато. Але оце от ниття про «нам знову не пощастило з жеребом» - відставити! По-перше, ви йдете в Лігу чемпіонів. Ви - серйозна команда, значно серйозніша від київського «Динамо». Ті футболісти, які не цілують «Динамо», які не бояться критикувати «Динамо» - це визнають. Але багато є таких, які «лобзають» київський клуб. Такі всі «дипломати», що аж не цікаво їх читати - хоча й футболісти наче заслужені.
У футболістів - запам'ятай це - проблем нема. Хіба якщо ти граєш увесь час на виїзді, то це проблема, але невелика. От чому у «Зорі» все вдається, та й в «Олімпіка» теж, а у «Шахтаря» - «не судьба»? Для бразильців важливо грати вдома, щоб було ідеальне поле, а вболівальники ледь не на руках їх носили. Для бразильців це важливо, а позаяк їх у команді дуже багато, - тому у команди стаються зриви. «Шахтар» можна підловити. Якщо «гірники» видали хорошу гру, в наступному поєдинку їх можна брати практично голими руками. Ця проблема нікуди не зникає, Луческу не може налаштувати футболістів, тому що бразильці - це бразильці. Чому зараз Бразилія не виграє Кубків світу? Тому що у футболістів, яких роками вважали дуже сильними, - вже не та мотивація. Характер міняється - що у бразильців, що в аргентинців.
Про збірну України
Якщо тупо взяти рейтинги збірних України і Грузії - це небо і земля. Щоб це зрозуміти, не потрібно щось тямити у футболі або грати в нього. Рахунок 2:1 і ми весь час обороняємося, граємо на утримання. Ти мені вибач, але так не можна! Я повністю підтримую Михайла Івановича, тому що це національна збірна, тому що зараз важко загалом у країні. Фоменку складно, бо я бачу, що в нас немає нападників. Взагалі! Населення України, на секундочку, - 45 мільйонів! У нас завжди були форварди. Навіть якщо взяти «Динамо» - тут завжди були нападники, починаючи з часів Біби, Сабо і закінчуючи Шевченком та Ребровим. Зараз їх немає. Якщо хтось мені скаже, що Кравець, я парирую: «Хлопче, йди з футболу - і щоб я тебе не бачив!» Навіть дурневі зрозуміло, що Кравець забиває тільки «Говерлі». Десять років не забивав, а тут раптом почав забивати.
Про Ярмоленка
Коли я чую від Вацка, мовляв, якщо б Ярмоленко перейшов у «Сток Сіті», він би показав себе в іграх з «Челсі», «Ман Сіті», МЮ та «Арсеналом», то хочеться йому відповісти жорстко. Зазвичай я Вацку це прямо в очі кажу, зараз же сформулюю більш м'яко. Коли людина не грає із сильними командами, чудес не буває. Вона може «вистрелити» хіба в одному випадку зі ста. А тут не тільки Вацко, а й інші серйозно заявляють: «Він розкриється, йому би дали час». Коли я чую «дадуть час», і коли йдеться про англійську Прем'єр-лігу, - у мене виникає нездоровий сміх. По-перше, там якщо людина отримує травму, їй на заміну одразу купують іншого гравця - навіть не чекаючи, поки ти одужаєш. А якщо погано зіграв - незалежно від того, Мессі ти чи Роналду - в МЮ ганяли всіх. Там починають згадувати, як ти навчався у школі і в якому класі отримав двійку - англійські журналісти такі, погодься. А в нас футбол вироджується, проте ми це чомусь списуємо на якісь проблеми.
Про Коноплянку
Коноплянка феєрить у «Севільї»? Ти не ведись на все це. Одна-дві гри ще нічого не означають. Пригадай час, коли Мбокані тільки прийшов у «Динамо: гол, два, три, чотири! Ти не поспішай. По-перше (я не хочу наврочити, звісно!) у Коноплянки дуже багато травматизму. По-друге, технічних футболістів в Іспанії дуже багато. У Коноплянки є все, щоб там заграти - швидкість, мотивація. Мотивація не тому, що хтось там у спину дихає з лави запасних, а тому, що напишуть потім у газетах. Написати можуть таке, чого він не чув ніколи - особливо, граючи за «Дніпро». Я ще коли на 2+2 працював, завжди казав, що «Дніпро» - команда-рай! Ніяких завдань у них нема. Можна займати четверту-п'яту сходинку і бути мільйонером. У «Дніпра» тільки зараз можуть з'явитися якісь цілі, але, знову ж таки, Маркевич скаржиться, що бракує футболістів. Це все дивно. Тож Коноплянці потрібно в цьому плані перебудовуватися.
Коли був фінал Ліги Європи, я підрахував, що «Севілья» зіграла, по-моєму, 68 матчів у сезоні. Трохи тридцять з копійками зіграв «Дніпро» - і це ще футболістам давали відпочивати. З серйозних ігор - «Шахтар», «Динамо», «Ворскла», «Зоря» і все. Плюс - починаючи з Азербайджану «Дніпро» супроводжував фарт. У цьому немає нічого поганого, але я не розумію, чому футболісти так накинулися на мене. Ви просто визнайте це - люди ж не сліпі! Там пощастило забити, тут з порушенням правил забили, в грі з «Олімпіакосом» греки самі собі два штрафні завалили...
Ретро
У мій час весняний футбол був справді весняним футболом. Тому що сніг лежав на газоні, або стояли калюжі. А зараз - все ідеально, але людям, чомусь, поля все одно не подобаються. Це вже «відмазки» від тренерів, які розповідають нам все, що завгодно, лише б не визнавати своєї провини.
Якщо б жив Лобановський, ти б почув стільки всього! Побачиш весілля, коли їдеш автобусом на гру, - вже все. А ось зустріти похорон - це, як не дивно, перемога. У «Таврії» був такий Науменко - нападник за амплуа. Перед матчем він виходив на поле і клав у ворота п'ятак. А потім, під час гри, забивав у них. Якщо ти забив гол або два, в наступному матчі намагаєшся все робити абсолютно так само. От чому деякі сидять в куртках, хоча надворі спека, або ж ходять в одному костюмі завжди. Хтось може викурити пачку до гри - маю на увазі тренерів. Хоча й дехто із футболістів теж так робить.
Раніше ми бігали на зарядці босоніж. Тим часом Сабо, Колотов, Пузач «рубалися» у футбол на асфальті. Комусь дозволяли приєднатися, а комусь казали: «Вали звідси», тому що ризик отримати травму був величезний. Є футболісти жорсткі, ти можеш з ними товаришувати, але вони все одно будуть тебе лупити так, що зазнати перелому - не проблема. Діма Топчій - дуже жорсткий, Сергій Леженцев - жорсткий, Саня Головко - жорсткий, Олег Кузнєцов - також. Не спеціально, звісно.
Я то знаю, що таке грати з «Барселоною»! В основному бігаєш за захисником. Не пам'ятаю, хто це був, але як і Стоїчков гасав - наче божевільний. У мене було завдання бігати за ним, щоб закривати край.
Сперечався з тренерами і президентами, тому що доводив: якщо я курив, то я буду курити.Якщо я пиво пив - то буду пити. Але при цьому знаю, скільки випити і коли випити. Я п'яним ніколи не виходив на поле. «Подивіться на табло, - кажу. - Швидкість залишилась? Залишилась. Як людина може так швидко бігти, якщо у неї зайва вага?» Завжди від цього потерпав, бо навіть Фоменко вважав, що у мене зайві кілограми.
У мене особливих проблем з дисципліною на полі не було. Жовту могли показати хіба що, коли раніше вибіг із стінки. За все життя у мене була лише одна червона картка - за збірну. Грали тоді 120 хвилин, бо угорцям не вдавалося забити другий гол. Згадав! Ще на Кубку Співдружності був неприємний епізод. У півфіналі суддя мені на рівному місці показав жовту, тож вирішальну гру я змушений був пропустити. Козли, зіпсували фінал!
До слова, Ігор Михайлович каже, що команда на 60 відсотків готова. А нам тоді - сам знаєш - потрібно було 26 січня вже грати на Співдружності, в манежі, де покриття було далеко не шостого покоління. Тож доводилося виходити в кросовочках і в бажано в рукавичках, щоб руки не стерти. Це був бетон, накритий тканиною. І от ми в таких умовах примудрялися перемагати. Вже були у формі, хоча чемпіонат розпочинався тільки в березні. Я тільки досі не можу зрозуміти, навіщо ми проходили зимові збори в німецькому Руйті. Штучне поле там, звісно, було якісне, але погода - точно така ж, як у нас. Зараз - поля ідеальні, і збори - ідеальні. Футболісти вже не знають, що таке працювати на снігу. І однаково - немає результату, ніхріна немає.
Це означає, що потрібно повертатися до того, що було 100 років тому. Потрібно спати з м'ячем. Я ж казав: зараз Ігоря Михайловича розбуди вночі, дай йому м'яч - і він сидячи почне набивати. А чому? Бо він це тренує, тож готовий. А якщо ти, хлопче, не готовий, отже тобі відпочивати не можна. Зараз - тренер по фізпідготовці, тренер по розтяжці, скоро буде тренер по масажу, напевно. Умови все кращі, результати - все гірші. І це страшно.
Ветерани
Я зараз вболівальникам зробив подарунок. Як там по-українськи? «В лапках»? Мене вважають якимось зрадником, що я незрозуміло хто і що, мовляв, я навіть ніякий не футболіст. Так ось, я пішов із команди ветеранів «Динамо». Взагалі пішов. Але, скоріш за все, робитиму збірну. Я вже Хлусу давно про це казав: потрібно створювати збірну і не належати нікому. Більше того, Едік Цихмейструк ніколи за «Динамо» не грав. Хоча не назвати його зіркою - язик не повернеться. Але підходять до мене люди і запитують: «Вікторе Євгеновичу, а що Цихмейструк робить у команді «Динамо»? Він не грав ніколи за команду, і цей не грав, і цей...» І що ти їм скажеш? Тож треба робити збірну. Але зараз оті всі блок-пости на трасах мене не тішать. Наші автобуси зупинятимуть на кожному кроці. «Динамо», збірна - не має значення. Крім того - зараз стільки страшних ДТП. Таке враження, що в нас не літо, а зима. Не те, щоб я чогось боявся, але завжди припускаєш всілякі варіанти, коли збираєш команду.
Левченко? Я досі дізнаюся, хто він. Мені здається, що його люди знають тільки завдяки участі в «Холостяку». Я тобі на повному серйозі кажу. Якби не інтернет, оці твіттери-фейсбуки, то я б не знав, хто це такий. За збірну він скільки зіграв матчів - один або два. А акція... Навіщо мені акції, якщо я за ветеранів бігаю - за єдність. Зараз хочу допомогти дітям із церебральним паралічем. От і все. Я більше по дітях виступаю.
З Зозулею я не сварився. Це ж він там на когось ображається, Тимощука захищає. Я, в принципі, ніколи його не ображав. Це він собі щось там може дозволити. Але я тобі кажу: якщо б у нього була зарлата 1000 доларів, він би собі нічого не дозволив. Він би нехай краще думав, як забивати голи. Чому «Дніпро» - команда-рай? Тому що Зозуля за півроку забив один гол, граючи в нападі. Та ще й з такими командами. У нас бомбардиром можна стати за два-три тури: просто набий «торбу» і все. От скільки зараз можна забити «Металургу» (Запоріжжя)? Скільки завгодно.
Я з ними не сварюся. Їх просто критикуєш, а у відповідь чуєш про себе, що не спеціаліст, та й вже не футболіст для них усіх. Візьми будь-яку зарубіжну команду - футболіст півроку не забиває. Що йому скажуть, як ти думаєш? Можеш не відповідати. Всім зрозуміло. «Кого ви купили?». Тим паче, у Європі вболівальники дуже активні, з їхньою думкою давно рахуються. У нас тільки зараз до неї почали дослухатися.
Те, що про мене говорять - мені байдуже. Я вже історія. Хоча, якщо взяти техніку, то вона залишилася. Впала лише швидкість - через вік. Я, можливо, ще й здивую.
Олег Бабій