Перемігши в чемпіонаті СРСР в 1983 році, «Дніпро» вперше отримав право грати в єврокубку. І вже в першому своєму євросезоні дніпропетровці дожили до весни, по черзі перегравши турецький «Трабзонспор» і болгарський «Левскі-Спартак». А потім доля звела з «Бордо». Про це та не тільки в екслюзивному інтерв'ю нам розповів колишній півзахисник дніпрян Геннадій Литовчено.
- Коли з «Дніпром» стартували в єврокубках, не думали, що до 1/4 фіналу КЄЧ дійдете?
- Досвіду таких змагань не було. Вважаю, виступили навіть дуже непогано. А все тому, що хлопці в колективі пройшли школу радянської першості, грали не перший рік разом. Якщо чесно, суттєвої різниці в класі між КЄЧ та чемпіонатом СРСР не відчули. Тоді були республіки - грузини, вірмени, узбеки, казахи, азербайджанці - з різноплановими стилями гри, тому в Європі могли підлаштуватись під будь-яку команду.
- Як воно - грати перший єврокубковий матч перед обличчям неймовірно експансивної турецької публіки?
- Непросто. Стадіончик крихітний, непристосований до єврокубкових поєдинків, якщо не сказати гірше. Але вболівальники враження справили пристойне.
- Такого в СРСР ніде не зустрічали?
- Щось схоже було в Єревані, Тбілісі і Баку. У цих регіонах теж гаряче зустрічали.
- У Трабзон добиралися з пересадками?
- Довго і важко. Прямих рейсів не було, як ви розумієте. Всі рейси відправлялися з Москви. Звідти літаком на Стамбул. Потім пересіли на маленький гвинтовий літак, зразок нашого АН-26. Політ вийшов екстремальним. У літака відмовив двигун. Я сидів біля ілюмінатора і буквально бачив, як він заглох. Зробили вимушену посадку десь у полі на одному двигуні. Ну не прямо в полі, а в якомусь невеличкому аеропорту, здається, в Самсуні. І вже звідти дісталися до Трабзону.
- Це правда, що до Трабзону команда потрапила години за три до початку зустрічі, що і стало причиною поразки - команда була буквально вичавленою?
- По-моєму, ні. Звичайно, стрес мав місце, але не думаю, що це позначилося на грі. Хоча програли (1:0).
- Чому домашні матчі команда грала у Кривому Розі, а не в Дніпропетровську?
- Тому що в радянські часи Дніпропетровськ мав статус закритого для іноземців міста. У нас же був ракетний завод ПМЗ, який СРСР боявся показувати Європі.
- Відповідь з «Трабзонспором». Нулі після першого тайму. Які вказівки дав Володимир Ємець, що ви так понеслись...?
- За Ємця на установках на ім'я суперника не звертали увагу. Грали у свій футбол і проявляли свої найкращі якості. Мені здається, у другій половині ми фізично турків задавили.
- Перші два м'ячі на вашому рахунку (3:0). Футболістів матеріально не заохочували за забиті голи?
- Виписували премії лише за перемогу, причому винагорода була пристойна - 500 рублів. Врахуйте, що в СРСР був коридор преміальних - 60 рублів за перемогу, міжнародна (товариська) гра - 100. Цю премію якраз виписував дніпропетровський завод.
«Після «Бордо» перестав бити пенальті»
- 1/8 фіналу. «Левскі-Спартак». Поразка в Болгарії ще більша, ніж у Туреччині (1:3). Пройти болгар виявилося складніше, аніж турків?
- На виїзді пропустили безглузді голи. Добре, що зуміли забити. Вдома знали, який результат нам потрібен. І грали суто по рахунку. Жодного щирого футболу. Добивались результату 2:0. Вдалось!
- Далі - «Бордо». «Жирондинці» в 1980-ті роки були справжнім французьким суперклубом. Фактично це була збірна Франції, що стала в 1984 році чемпіоном Європи і двічі доходила до півфіналів мундіалю. Перед битвою шанси «Дніпра» на успіх розцінювалися як мінімальні?
- Звичайно. У «Бордо» кістяк - гравці збірної. «Дніпро» новачок єврокубків. Розклади однозначно на їх користь. Нам не пощастило в першій грі. Протасов забив чистий гол, але боковий суддя підняв прапорець.
- Чули скандальні історії, як «Бордо» підкуповував арбітрів в ту пору? Думаєте, зарядили вони і на гру проти вас?
- Чистий м'яч не зарахували. А що там арбітри мали на думці, ми можемо лише здогадуватися. В таких історіях - без доказів.
- Грали на початку березня з «Бордо». На «Дніпро» рання весна якось впливала?
- Все співпало. Погода підвела. І добиралися на гру у Кривий Ріг дуже довго. Ми ж були на зборах у Сочі. Погода зіпсувалася, нельотна. Дніпропетровськ не приймав літаки. Поїхали поїздом. Думали, не встигнемо. З Дніпра до Кривого Рогу - автобусом. До того ж французи були в ігровому тонусі - у них тривав чемпіонат. У нас не було практики офіційних ігор. Не забувайте, що першу гру ми ж іще восени провели.
- Незабитий пенальті в серії з «Бордо» довго переживали?
- Я взагалі перестав бити. Лише в крайніх випадках потім бив. Сильно вдарило по психології. Хоча сам удар наніс нормально, але воротар завчасно вийшов вперед, стрибнув у кут, зумів дотягнутися до м'яча кінчиками пальців та перевів його в штангу.
- Багато було таких, хто вам дорікав за поразку «Бордо»?
- У команді - ніхто. А вболівальники по-гарячому лише висловлювались. Але нічого образливого.
- Думаєте, з «Ювентусом», майбутнім переможцем КЄЧ, у півфіналі потягалися б?
- Звичайно. Коли проходиш по турнірній сітці одних, других, третіх, то починаєш ловити кураж. Я не стверджую, що ми пройшли б італійців, але гра команди була збалансованою і впевненою. Півроку в єврокубках пограли, тому мали за плечима гарний досвід.
«Перед «Фіорентиною» посилали гінців додому»
- Ви забили не лише перший єврокубковий гол «Дніпра», а й перший в Кубку УЄФА. Пам'ятаєте, як і кому?
- ПСВ?
- Ні, «Вісмуту» з НДР.
- Бачите, вже й не пам'ятаю (сміється).
- Ну хоч рахунок пам'ятаєте?
- 1:1?
- Ні, 3:1. Перемогли на виїзді. Відзначилися ви і у грі з ПСВ, забивши єдиний і вирішальний гол у матчі-відповіді. Чому ПСВ пройшли, а з «Хайдуком» не впоралися? Невже югослави були настільки сильніші за голландців?
- Нам спочатку важко давалися ігри з командами соцтабору - з поляками, болгарами, і особливо югославами. Вони й самі не грали у футбол, і нам не давали. Нишком провокували. В іграх з такими командами футболу як такого було мало. До того ж грали з «Хайдуком», коли вже чемпіонат СРСР закінчився. Два тижні без ігрової практики. Добре, що зараз продовжили чемпіонат - команди можуть тримати себе в тонусі до зими.
- Вдома грали в кінці листопада за температури в мінус п'ять градусів на засніженому полі. Це була перевага перед південною командою, а програли 0:1?
- Створювати на бетонному полі неможливо. Ми повинні майструвати доробок на другу гру, а як встояти на такому полі? Проблематично щось творити. Переваги жодної, навпаки - погода зрівняла шанси.
- У Спліті грали у зливу. Виходить, негода не була союзником радянських команд?
- Якби мали доробок у пару м'ячів, то такі умови грали б за нас. А коли треба забивати, звичайно, це грало проти.
- Можна згадати і гру з «Фіорентиною», уже в складі «Динамо» (Київ). Саленко розповідав, що у динамівських футболістів не було спеціального взуття, розрахованого на таку погоду, а в італійців воно було.
- Київське «Динамо» тоді погано екіпірували. Нормальне взуття було лише у збірників. Ось у нас були кросівки на шипах, сороканіжками їх називали. Добре, що в мене три пари сороканіжок було, та ще у деяких хлопців. Незадовго до початку зустрічі послали гінців по домівках. Звозили все, що у кого було. До перерви підвезли.
- Усім вистачило сороканіжок?
- Треба ж було ще в розмір попасти (сміється). У мене 41-42-й. Ходовий. Взули. Деяким довелося кому у великих розмірах, кому у маленьких грати.
- З київським «Динамо» ви теж одного разу дійшли до 1/4 фіналу, але Кубка Кубків. Але з «Барселоною» вже ви не грали?
- Фінський «Куопіо» і чехословацьку «Дуклу» проходили при мені (Литовченко фінам двічі забив, а пражанам - раз. – Прим. авт.). Це було восени 1990-го. А в січні 91-го я вже поїхав в «Олімпіакос».
«Просив Левнікова, щоб гру не скасовував»
- Пограли ви в єврокубках і проти українських команд. З якими відчуттями виходили грати проти «Чорноморця» в КВК-92/93?
- З великою цікавістю. У Греції у першому матчі, до речі, ми поступилися 0:1. Ну а в Одесі взяли гідний реванш - 3:0. Можливо, погода зіграла проти «Чорноморця». Знову дощ, сльота.
- Вам було принципово забити гол одеситам?
- Ні. Важливим був результат. Я завжди говорив, що більше отримував задоволення від гольових передач.
- Гра-відповідь оповита різними історіями. Кажуть, що деякі гравці «Чорноморця» здали гру «Олімпіакосу». Чули?
- Досі не заспокоїлися. Як це могло виглядати, я навіть не уявляю?
- Самі футболісти говорили (Гусєв), що дізналися про все постфактум ззовні...
- Я не знаю про це нічого. По грі нічого підозрілого не помітив з боку «Чорноморця». Був кінець сезону. Напевно, одесити вже про відпустку думали. Це у нас в Греції до січня чемпіонат тривав. Повірте, важко налаштувати на футбол, коли всі відпочивають, а ти ще два тижні тут працюєш. Я все це пройшов з «Дніпром», коли готувалися до «Бордо» в Сочі. Жили два тижні в готелі, коли інші відпочивали. Не виключаю, що те саме позначилося і на «Чорноморці».
- «Олімпіакос» імені Блохіна тоді ще «Монако» пройшов, але зупинився в 1/4 фіналу на мадридському «Атлетіко». У вас є пояснення, чому всі ваші команди - «Дніпро», «Динамо» і «Олімпіакос» - не могли переступити цей етап?
- Гарне питання. Не знаю, що вам відповісти (сміється).
- Наприкінці кар'єри ви ще й з «Адмірою Ваккер» пошуміли в єврокубках. Пройшли два раунди, в тому числі французький «Кан». Це ж там якраз Олександр Мостовий грав?
- Уже його не було. У нас була команда напіваматорів. Пару людей - банківських працівників, ще декілька на якихось промислових підприємствах працювали. Коли грав на Кіпрі, в команді взагалі був штукатур. Він на тренування приходив весь білий. Мився в душі і йшов тренуватися. В Австрії футбол на той час був більше як хобі. Виграли - радіють, пиво п'ють. Програли - те ж саме. Аматорський рівень.
- На лижах на матчі ніхто не приходив?
- Ну не настільки ж (сміється). Випадок. Гра на виїзді з «Рапідом». Тренер каже, що збираємося завтра на стадіоні у Відні. «А я як поїду, почекайте», - кажу.
- І?
- Та хтось забрав (сміється).
- «Ювентусу» чинили опір в 1/8 фіналу?
- Без шансів. У Турині гра-відповідь в такому тумані проходила, що я ні воріт, ні трибун не бачив. Страшно чортихався. На наступний день повинен був їхати до Словаччини в гори. Думав, їй-богу, гру перенесуть. Добре, що судив гру наш суддя Микола Левніков. Перед грою в центрі поля зустрілися - розцілувалися, розговорилися. Представники «Ювентуса» подуріли! Я сказав Левнікову: судіть як хочете, головне, гру не відміняйте, інакше моя відпустка накриється (сміється). Перший матч ми вдома програли 1:3. Так що в Італії вже було безглуздо на щось сподіватися.
- У загальній складності в єврокубках ви провели 34 матчі, забили 11 м'ячів. Який матч переглянули б прямо зараз?
- З ПСВ (Ейндховен) вдома (1:0).
Валерій Пригорницький