— Мироне Богдановичу, днями ви сказали, що не маєте конфлікту ні з ким із керівництва клубу. Як щодо стосунків із гравцями?
— Те ж саме: з усіма підопічними нормальні робочі взаємини, непорозумінь не виникає. Принаймні з мого боку. А чого ви про це запитуєте? Мабуть, не просто так?
— Не просто так: у понеділок розмовляв із футболістом запасу «Дніпра», котрий… словом, у його тоні чулась образа.
— І що я можу вдіяти? Хто у формі — грає! Я собі не ворог, отже, не ставитиму в основу неготового, бо той може підвести.
— Знаєте, у вас репутація суворої людини, котра не панькається з гравцями…
— Так і повинно бути! Спорт ставить до людей суворі вимоги, яких треба дотримуватися.
— А ви би могли «по-батьківськи» заспокоїти деяких обдарованих дублерів — мовляв, потерпіть, усе з часомприйде? Наприклад, отак поговорити з Близниченком і Сватком?
— Вони молоді, до них і справді все прийде з часом. У майбутньому. Але сьогодні вони ще не показали готовність постійно виходити у старті. Їм усе треба доводити. Інколи це найкраще вдається через оренду.
— Цікаво, чи змінилися ваші підопічні після фіналу Ліги Європи? Маю на увазі психологічно. Немає ефекту «зіркового зсуву по фазі»?
— Нічого страшного не сталось. Є робочі моменти, звичні у футболі: деякі виконавці хочуть піти. Дуже хочуть. Тому їм треба піти назустріч, а замість них узяти інших. Дехто втомився від нинішньої команди.
— Почув думку, що дещо змучилися ви — від усього…
— Я не втомився й хочу працювати. Йти на пенсію — якщо ви про це — не планую.